Не кожен може читати жіночу прозу. Вона своєрідна. До придбання книги читала лише «Меланхолійний вальс» Ольги Кобилянської, ще в університетські роки. Дуже глибокий твір про жіночу дружбу, написаний непростою мовою, з алюзіями на музику (а я нот не знаю). Із цієї збірки мене приголомшило оповідання пані Таран про коханців. Написано, безумовно, талановито. Перша частина твору давала натяки на якісь лесбі-мотиви: настільки захоплено авторка описувала господиню, до якої прийшла за запрошенням і яка зустріла гостю в кімоно на голе тіло. А потім неочікувано авторка описує альбом із клонами чоловіків, з якими колись пані в кімоно мала еротичні стосунки, і ці міні клони чомусь живі і голі. Після цього мені вже стало трохи не по собі. Так само незрозумілою є кінцівка. Її можна було б доопрацювати у містичному річищі чи, навпаки, реалістичному. А тут авторка так і не визначилася, що їй робити далі. І мені, читачці, незрозуміло, чи ця пані відьма, чи весь наш світ містичний і ці чоловіки реально існують, чи можна витягти їх з того альбому і вступити з ними в еротичний звʼязок.

Ольга Кобилянська «Меланхолічний вальс» Раніше не доводилось читати твори Ольги Кобилянської (крім шкільної програми, що не лізла в голову – тому, не пам’ятаю). «Меланхолічний вальс» - моє перше свідоме знайомство з культовою авторкою українського модернізму. Написаний складною мовою і дуже незвично було читати. Але це й спонукало листати далі сторінки. Твір дуже чуттєвий, проникливий. Описує відносини трьох товаришок, що жили разом у зйомній кімнаті, їх ставлення до життя, ситуації, одна до одної, їх переживання, емоції, дружбу. Мені сподобалось. Леся Українка. Оповідання «Над морем» Оповідання перенесло мене в курортне місто Ялта, де кожен шукає щось своє – хто спокою, тиші, самотності, хто – легкості, безтурботності нових вражень та несерйозних літніх романів. Під палючим кримським сонцем сходяться і розходяться людські душі. І наче не має між мною і цим оповіданням 120ти років (написане 1898 року), так легко і невимушено читається і сприймається твір. І здається мені, що це я сиджу на березі моря і ділюся з ним своїми болями, і віддаю йому свою втому, очікуючи від нього, натомість, розуміння та спокою. Дніпрова Чайка «Мара» Цікава новела. Перший раз читала такий твір. Начебто і проза, але читається як вірш. Про величного скульптора Менандра, що своїми творами хотів прославити на віки свою рідну землю Херсонес, і навіть віддав за це своє життя. Наталя Романович-Ткаченко «На балконі» До цієї новели невідома мені (на жаль) авторка. Вразила описом глибини людських переживань та самоідентифікацією людини. Ніна Бічуя «Стиглі яблука на спаса», «Спогади про Грузію» Дуже приємно читати. Твори легкі, життєві, правдиві, прозорі. Дивує, як авторці вдається так цікаво описати прості епізоди з повсякденного життя. Ірина Вільде, Любов Пономаренко, Марія Матіос, Євгенія Кононенко, Галина Пагутяк, Людмила Таран, Оксана Забужко, Оксана Луцишина. Як багато є чудових українських авторок. Дякую видавництву «Комора» за чудову добірку і знайомство з такою різною українською літературою.

...если твоя подруга феминистка... Хорошая. И элегантное оформление - спасибо "КОМОРА".