Ця книга просто приречена на порівняння з «Голодними іграми» і не завжди це порівняння на її користь, бо «Голодні ігри» відчуваються більш продуманими. В цілому як розважальне читання, щоб відволіктись від реальності — мені зайшло. І так, я буду читати другу частину, щоб дізнатись чим там все закінчиться. Тут є трошки гнітючої атмосфери, трошки моральних виборів, трошки несподіваних поворотів. Але в той же час авторки не дотиснули світ, не використали весь потенціал придуманої магії, не змогли зробити героїв такими, щоб за них хотілось переживати. В цілому я не дуже повірила в мотивацію, особливо Брайоні і не побачила якогось розвитку персонажів попри події навколо. Сподобалось, що тут кілька POV, можна дивитись на події під різними кутами і бачити як сприймають героїв інші. Але водночас це працює і як легкий спойлер — очевидно, що ці герої/ні будуть живі до останньої глави, а от ті учасники турніру, що не отримали власного голосу, скоріш за все, рано чи пізно, помруть. Тобто мінус інтрига. Дратували самоповтори, наче читачі з першого разу не розуміють, тому їм треба кілька разів все розповідати (ну це частково можна списати на різні POV і що герої розмірковують над однією проблемою, але навіть так відчувається місцями забагато повторень окремих нюансів). Коротше, мені сподобалась ідея, але реалізація вийшла не дуже.