Повномасштабне вторгнення росіян сколихнуло буденне життя українців. У 21 сторіччі важко було визнати реальність справжньої війни, окупації. Нам представлена історія звичайної української родини Березняків. 24 лютого для них почалася справжня боротьба за життя. Перші вибухи торкнулися столиці. Голова родини Анатолій, як і багато українців, вважав це простим залякуванням і гадав перечекати. Його дружина Леся наполягла, що їм треба швидко їхати подалі від міста, рятуючи не стількі себе, скільки дітей. У Києві неспокійно. Всі намагаються запастися необхідним і по можливості виїхати за кордон. Головні герої їдуть у село Антонівка, переконані, що терор їх там не помітить. Але практично за добу з'являться військова техніка з символами "Z" та "V". Російські військові оголошують свою владу та відрізають село від цивілізованого світу. Починаються полювання за учасниками АТО, місцеві лишаються пограбовані у руїнах, а орки вважають, що їм дозволено усе під ненависним триколором. Автор чітко описав військові злочини росіян. Коли вбивали та катували не лише тих, хто захищав свою країну, а й цивільних громадян за просту повагу та любов до батьківщини. Відчувається уся гнила суть окупантів - аморальність, нахабство, вимагання покори. Це нагадало мені інший вагомий роман - "Жовтий князь" В. Барки. Адже куди подітися, якщо ти в полоні. Не поважали навіть дітей та жінок. А скільки ще було таких дрібних сіл? Обкладинка книги являє собою дитячий малюнок, уявляючи усе немов страшну казку. Роман невеликий, читається легко. Решта персонажів описані незначно, мабуть, щоб кожен зміг упізнати когось із своїх знайомих, чи навіть себе. Із трагічних подій є ще, на жаль, багато історій та " Врятувати березень" є чудовою першою спробою. Його варто прочитати тим, кому пощастило уникнути окупації. Такі події не можна замовчувати.