Дивовижна й вражаюча книжка!!! Одна з найкращих, що я взагалі читав! Порівняти її з якимись іншими книжками – марна справа. Атмосфера й напруга цієї книжки – як у пісні Володимира Висоцького «Охота на волков». Трагічність – немов у романі Чингіза Айтматова «Плаха». Інформативність та пізнавальність про природу – наче на каналах Animal Planet чи Nat Geo Wild. Мудрість – мов у Конфуція, а філософія бойового протистояння – неначе у Сунь-цзи. Головних героїв в книзі троє. Перший – інтелігент-студент Чень Чжень, який втік від «радощів» китайської культурної революції і завзятих хунвейбінів до провінції – самобутнього монгольського Орхонського степу, і живе там життям скотаря-степовика. Другий – абориген монгольського степу Біліг, в юрті якого живе столичний студент, і який є носієм тієї віковічної мудрості та законів степу, які давали змогу століттями виживати в складних умовах як людям, так і багаточисельній степовій флорі і фауні. Ну а третій – це вовки взагалі і Вовчик, якого студент врятував від смерті і взяв на виховання, зокрема. Вовки, яким степовик вклонялися як божеству, від яких люди навчилися військової стратегії, вмінню атакувати і відступати, майстерності виживати в будь-яких умовах. Ну, й звичайно ж, в книзі закладений глибокий екологічний зміст. Віками й тисячоліттями йшло становлення степового буття, природнього балансу між кочовиками, вовками, кіньми, вівцями, дзеренами, орлами, бабаками, ховрахами, щурами. Все перебувало в гармонії, допоки в цю рівновагу не втрутилася людина, затьмарена химерними ідеями й планами…