Поки була в карантині, мала в користуванні дві неділі вільного часу і присвятила його читанню та перегляду фільмів за постановами. На цей роман я вже писала свій відгук, тому повторюватись по сюжету, думаю, не ватро, так як мої думки не змінилися, хочу розповісти про паралельне. Поки читала цю сімейну сагу, до того ж прекрасну сагу, серіал дивитися боялася, щоб попередньо не розчаруватися, як після фільму "Віднесенні вітром", де події перестрибували через п'яте-десяте і тому читачеві хто ще не читав твір, було б важко зорієнтуватися що до чого.Таке ж саме почуття було і після фільму "Кайдашева сім'я" Але на цей раз я задоволена, нарешті. Режисер дуже вдало вибрав основного головного героя Роса Полдарка. Його погляд, його емоції, зовнішній вигляд, зачіска - все виявилося родзинкою всього серіалу. Фільм мені дуже сподобався, постанова точно за твором, навіть пряма мова героїв повторювалася дослівно і запам'яталася мені в процесі читання. Музика, що супроводжує сцени, відповідає подіям і своєю тональністю та фоновим звучанням доповнює та підтримує емоції акторів. Всі герої, головні і другорядні, відповідають моїй уяві, особливо Веріті, але крім Демельзи. Автор неодноразово говорить у творі, що ця дівчина була чорнявою з оливковою шкірою, а у фільмі вона, чомусь, руда. Особливе уподобання до географії Англії: гори, долини, море, скелі, затоки - краса та й годі. Зображення архітектури також зіграло не малу роль. Епізодичні актори актори одягнені точно за сценарієм, емоції на обличчях відповідають подіям. Якщо довго не балакати - то режисер на своєму місці. Респект! Окремо хочу висловити подяку YAKABOO. За це недовге наше знайомство, всього 1.5 року, я прочитала масу цікавих творів і не дуже цікавих, познайомилася з новими письменниками, створила свою власну, хоч і невеличку, бібліотечку, "підсадила" на читання своїх подруг та дітей. Завдяки придбанню книги "Китайське дослідження" Коліна та Томаса Кемпбеллів змінила харчування сім'ї, стала серйозно відноситися до слова "канцероген". Серія "Bon Appetit" відкрила для мене нові рецепти. І все це завдяки знайомству з вами. Дякую вам за те, що ви є !!!

Четвертий роман "Ворлеган" найкращий з усієї саги, бо тут з'явився любовний трикутник, а ми, жінки, дуже любимо переживати такі історії. З самого початку читання цього твору я не була у захоплені взагалі, а от за чотири романи так звикла до усіх героїв, до їхньої поведінки, характерів, уявного зовнішнього вигляду, і всього їхнього світу, що вже і жалкую про розставання, хоча згодом перечитаю його ще раз, я так люблю, бо за другим читанням помічаю те, чого не сприйняла вперше. Коротко по твору. Отже "Полдарки. Ворлеган" Життя у графстві йде своєю чередою. Хтось у когось закохується, хтось комусь зізнається, люди одружуються і зраджують, фліртують і підозрюють. Головний герой Росс Полдарк намагається втілити у життя свою рожеву мрію будуючи повітряний замок - шахту Віл-Грейс, продавши при цьому акції прибуткового бізнесу. Цей хлопець любить товаришувати з неприємностями, постійно і беззмістовно шукає щось навпомацки серед безнадійних міражів. Краще б тримав синицю в руках, ніж чекав журавля з неба. Він жалкує за Елізабет, щоразу повертаючись думками в минуле і таємно бажає її. Згодом помирає Кузен Френціс за досить жахливими обставинами, і Елізабет залишається сама. Росс відчуває тривогу і розуміє, що кохання знову охоплює його. Дивує і обурює те, що він вимагає від цієї дівчини вірності і вважає зрадою допомогу іншого чоловіка. Хотілося б мені у нього запитати: "Ей, хлопче, спустися на землю. Тобі немає ніякого діла до Елізабет. Ворлеган тільки твій ворог. І взагалі, саме ти можеш їй щось запропонувати?" Автор описує розвиток медицини тієї епохи в Корнуолі. Лікарі новатори і консерватори ворогують між собою, не розуміючи методів лікування один одного. У творі розповідається про епідемії корі та віспи, про велику смертність, бо ще не були розроблені вакцини. Це все буде пізніше. Молодий лікар пропонує більш дієві процедури при лікуванні суглобів та легень. У творі багато простої людської дружби, яка ніяким боком не пов'язана грішми. Людина щаслива якщо у неї є щирий товариш. В одному діалозі Росс сказав: "Я радий, що маю приятеля, який наче компас , вказує правильний шлях"(ст.177) Я також рада, що у мене є така подруга. Я закінчила читати сімейну сагу "Полдарки". Попереду мене чекає серіал, який знятий за мотивами цього твору. Надіюсь, що він мене не розчарує.