Цікавий твір, книга дуже легко читалася, сюжет захопив із перших сторінок. Наприкінці книги автор ділиться, що багато подій у творі є реальними, включаючи трагічні. Вона зібрала досить великий обсяг інформації, відомості, архівні факти, включаючи ексклюзивні букіністичні видання та підійшла до питання написання дуже відповідально. Розповідь ведеться від імені головного героя, трохи буркотливого, злегка примхливого, а що має право – вік)). Якоб Янковський колишній ветеринар пересувного цирку, зараз йому 90 (за деякими спогадами 93) року, і він знаходиться в хорошому будинку для літніх людей. Його спогади перегукуються зі звичайними буднями тієї установи, недалеко від якої розташувався намет цирку. Напевно, саме це сколихнуло його пам'ять, а може, той новий пацієнт, який необачно сказав сусідкам по їдальні, що він носив воду для слонів. Але Якоб уже там, у своїх спогадах, у важких, важких, але таких незвичайних для юнака того часу днях...

Книга, яка викликала безліч емоцій, одна з найкращих прочитаних мною книг за останній час. Читала годинами і не могла відірватися, історія дійсно захоплює. Вона піднімає важливі питання, одне з яких це поводженням з тваринами у цирку. Ця книга нагадує нам про те, що тварини також здатні любити і відчувати. Та авторка показує нам не лише жахливе ставлення до тварин, а і до людей, які мають поділ, хтось "достойний", а хтось ні. Раджу кожному прочитати цю книгу, щоб згадати про те, що кожна тварина чи людина заслуговує на повагу.

Закулісся циркового світу для глядачів залишається таємницею. Вони бачать доведену до досконалості виставу, бачать усмішки артистів, піддаються сміхові клоунів, аплодують дресированим тваринам і захоплюються вмінням акробатів та жонглерів. Гарна яскрава картинка, що манить дітей та дорослих. Але багато хто не задумується якою ціною даються артистам і тваринам ці виступи. Авторці вдалося показати справжній цирк без гриму - як дресирують тварин, як їх б'ють, не дають їсти; робітникам вчасно не виплачують зарплату, артисти травмуються, проте продовжують працювати крізь біль. У книжці маємо дві часові лінії: сьогодення і часи Великої Депресії. Але головний герой один - Джейкоб Дженковскі. Він випадково опинився у цирковому житті після смерті батьків і навіть на схилі віку, коли йому 90 років, згадує події сімдесятилітньої давнини, настільки вони в'їлися йому в пам'ять. Немає тут розповідей про приголомшливі вистави, світло рамп і захват глядачів. Натомість є насильство над робітниками, тваринами, гіркота втрат, дружба, конкуренція, любов, страх, ненависть, неминуча старість. Не люблю цирк, але книжку прочитала із задоволенням.