З тих пір, як я особисто відвідала величний Личаківський цвинтар, я мріяла прочитати цю книгу в надії, що вона відкриє для мене цілі історії, зворушливі і болючі. Але нічого більшого, ніж енциклопедична звідка біографічних фактів про похованих, частина з яких, що обурює найбільше, банально списана з Вікіпедії. Не дуже авторитетний ресурс, правда? Більше того, якщо вже автор націлився на наукову цінність роботи, то варто було на цьому сконцентруватись замість того, щоб вставляти повсюдно суб'єктивні ремарки щодо важливості того чи іншого поховання на цвинтарі. Ці ремарки зазвичай зводились до застарілих кліше і літературного сміття, нічого не значущих слів і зворотів. Глибина і біль української історії і без того відома кожному читачеві, але підсилити почуття гордості за державу авторка не змогла. Ще більше враження псували численні помилки редактора. Мені, як перфекціоністу в цьому плані, доводилось олівцем виправляти не тільки друкарські помилки, але й дати і навіть деякі факти. Шкода, могло бути таке гідне дослідження.