Останній том циклу завершує епопею ка-тету, зосереджуючись на фінальному шляху до Вежі та розплутуванні долі всіх героїв - події поєднують подорожі крізь світи, протистояння з ворогами і внутрішні випробування. Атмосфера напружена і апокаліптична, з відчуттям крихкості часу і неминучості вибору. Персонажі діють живо, їхні мотиви і страхи переплітаються з місією, а особисті конфлікти стають частиною фінальної драми. Для мене роман цікавий завершенням циклу - поєднанням фентезі, психології і морального випробування, де кожен крок має свою ціну, а фінал залишає відчуття логічного, хоч і гіркуватого завершення.

Стівен Кінг у своєму циклі "Темна вежа", який він писав не одне десятиліття, показав себе майстром довгих відступів та ретроспекцій. Саме таким відступом, що в черговий раз відволікає читача від довгої мандрівки відважного ка-тету до Темної вежі, але, одночасно, дає змогу краще пізнати головного героя, останнього стрільця Роланда є роман "Вітер у замкову шпарину". Хронологічно роман продовжує події, описані в четвертій частині циклу "Чаклун та сфера", та передує роману "Вовки Кальї". Наші герої - відважний стрілець Роланд з Гілеаду, хлопчик Джейк з Нью-Йорку 1977 року, Едді Дін з 1987 року та його кохана Сюзанна з 1964 року, змушені тимчасово припинити свою подорож, рятуючись від згубного урагану. У спорудженій криївці, перечікуючи холод та вітер, мандрівники слухають розповідь Роланда про його юність. Саме цій розповіді і присвячена основна частина книги. Скажу відверто, такий довгий відступ мене трохи дратував, хоча, як окремо взята історія, оповідь про юні роки Роланда, доволі цікава і додає нових барв до образу центрального персонажа циклу.