Чи легко ходити задом на перед? І чи варто так робити заради протесту? Каяття? Жалоби? А так і є з героями нашої книги. У ній переплелися три різні долі, яких поєднує бажання знайти спокій та власний дім. Адже для когось це пошуки у високих горах таємничого розп'яття, для когось - траур та пошуки внутрішнього світу, а для когось - бажання віднайти справжній дім. І дивна ходьба ніби сигналізує "я інший, я шукаю своє внутрішнє дитя". Переплетені долі, таємничі знаки, незбагненні фіґлі життя приводять до однієї і тієї ж мети. Книга складається із трьох частин. На перший погляд вони різні, але дивним чином автор їх поєднує у єдине сплетіння долі і доводить - той, хто шукає, подорожує - той знаходить свій скарб, свій сенс буття. Хтось розчаровується, а хтось навпаки, умиротворюється. Трохи дивна, трохи філософська книга заставляє задуматися над власним шляхом. Вона саме для любителів зануритися у філософію і подивитися на релігію ще з іншої сторони. Тут немає особливої динаміки, швидше це спокійні історії, які можна читати в довільному порядку і які більше схожі на оповідання.

Специфічна книга. Перш за все проблематикою, яку порушує її автор: це проблема віри та її різні прояви, а також вічна тема - пошук сенсу буття, а також стимулу та мотивації щось робити далі та будувати якісь плани на майбутнє після несподіваних ударів долі, коли твоє життя кардинально змінюється без попередження. Книга "Високі гори Португалії" належить до пригодницької літератури, незважаючи на такі складні теми, порушені автором. Сюжет складається з трьох ліній, події в яких відбуваються у різних часових проміжках. Всі три сюжетні лінії поєднані між собою, і логічно, що початок історії, який впливатиме на подальший хід подій описаний у першій частині. Історія починається з пошуку одного з предметів, який займає важливе місце в християнстві, який пробує відшукати головний герой твору. Саме пошуки цього юнаки вплинули на подальшу долю інших героїв книги. Іноді читаючи цю книгу складається враження,що текст написаний нашвидкуруч, настільки різко та хаотично описуються певні події. Проте наприкінці історії все стає на свої місця, і наполегливий читач отримує гідну винагороду у фіналі книги.

Книга складається з трьох окремих історій. Вони лише кількома елементами перегукуються між собою та мають кілька спільних деталей, але кожна з них є завершеною, та й читати їх можна, напевно, в довільному порядку. Перша - про молодого чоловіка на ім'я Томас. Він нещодавно втратив дружину з сином та свого батька, дуже важко пережив це, тому вирушає у Високі гори Португалії, щоб віднайти давнє розп'яття, яке має знищити всі попередні уявлення про Бога. Таким чином Томас хоче відімстити за своїх рідних і встановити справедливість. Друга історія - про паталогоанатома Евзебіу. Ця частина книги далась мені найважче. Бо читати про те, які процеси відбуваються з тілом після смерті, в якому порядку воно розкладається, а також як правильно робити розтин і що надрізати в першу чергу, не дуже приємно. Просто хотілося прогортати сторінки до кінця тих описів. Остання частина - про колишнього сенатора Пітера Тові. Він теж втратив дружину, тому полишив старе життя і разом з шимпанзе Одо вирушив до Португалії, в місця, звідки походили його батьки та де він сам народився. Там, серед природи, Пітер навчився жити в теперішньому часі, любити життя в дану мить, як це роблять тварини, не шкодуючи про минуле і не загадуючи майбутнє... Книга не справила сильного враження. Можливо, через те, що не люблю малу прозу.