Автобіографічна книга про боротьбу з алкогольною залежність протягом 20 років Авторка ділиться етапами життя коли вона не розуміла, що в неї залежність, коли вона себе виправдовувала, як вона жонглювала своїм життям, випивкою, спілкуванням зі знайомими, коханими, щоб ніхто не здогадався скільки загалом випиває за день

Питання алкоголізму актуальне завжди! Авторка на власному прикладі розповіла про всі стадії: заперечення, усвідомлення, відмовки і нарешті прохання про допомогу. Для мене алкоголізм це страшна тема. Скільки зруйнованих життів, сімей, доль.. І все заради чого? Ніколи не розуміла людей, які напиваються до втрати пам'яті, до блювання, до перетворення в істоту, а не людину... Так, я розумію випити келих вина (чи два) з подругами чи на день народження.. Але не більше.. Так, звісно в моєму житті бували випадки, коли і було більше. І я ними не пишаюсь. Але висновки зроблені. А ще Керолайн дуже класно пояснює і описує як вона може вдень бути ідеальною працівницею в редакції газети, а після роботи йти і напиватися. А зранку з похміллям прокидатися і знову йти на роботу, створюючи ту ідеальну картинку. Також шкода тих людей, які усвідомили свою проблему, намагались її вирішити, але алкоголь виявлявся сильнішим.. І вони по колу проходять одне і те ж.... І я щиро рада, що Керолайн вдалося вирватись з цієї ями!

Якими ми собі уявляємо алкоголіків? (якщо хтось взагалі займається такою справою) Брудні, підпухлі, лежать десь на лавочці чи й на землі. А коли людина гарна, охайна, п’є дорогий алкоголь в ресторані чи барі, чи може вона також бути алкоголіком? Керолайн Непп, змогла це довести. Вона мала хорошу роботу, житло, друзів, чоловіків і багато алкоголю. Ні один вечір не обходився без випивки. Ні один похід в ресторан не завершувався одним келихом. Можна було б списати все на стрес, бо батько Керолайн помер від раку, потім і у матері стався рецидив з метастазами. Вона втратила обох батьків, це треба було пережити. Але, Керолайн почала пити задовго до хвороби батьків. Вже в підлітковому віці, вона почала зловживати алкоголем. І чим старше ставала, тим більше пила, і для цього не треба було приводу. Ця книжка, як її сповідь. Але не гарно відшліфована, типу, народилася, жила, почала пити, усвідомила, що зловживає, кинула пити, зажила добре. Це болючий досвід боротьби з самим собою. Іноді, хотілося взяти келих вина читаючи цю книжку(дійсно, як же читати про алкоголізм без келиха чогось того самого). Іноді, вже від самого читання, можна було сп’яніти. Іноді хотілося прогортати далі, бо хотілося кричати на авторку. Відверта й корисна книжка. Навіть тим, хто не вживає стільки алкоголю, як Керолайн.