На правах досвідченої пратчеттоманки хочу посперечатися з Олександрою. По-перше, не можна стверджувати, що "Террі Пратчетт любить писати про дітей", адже з 15 прочитаних мною книг, з усіх, що видані у ВСЛ, це лише друга книга, де головна героїня - дівчинка, якій судилося стати чарівницею ("Право на чари"), або у випадку з Тіффані - відьмою. Тим більше що Тіффані поводиться аж ніяк не як 9-річна дитина. Вона надто самостійна й розсудлива. Хоча, чесно кажучи, саме дитячий вік героїні мене зупиняв і заважав раніше почати цей підцикл. Лише коли все інше було прочитане, то сум за творами улюбленого автора переважив. По-друге, для того, хто вже піддався чарам неповторного іронічного стилю Террі Пратчетта, тому, на мою думку, не дуже й важливо, який вік головного героя. Важливо, як це все написано й перекладено! Адже я найбільше задоволення отримую саме від процесу читання :) І взагалі, книга цікава, дуже легко читається, часто викликає посмішку. Не треба чекати від неї чогось "більш дорослого"... Дуже колоритні героїні - насамперед, Бабуня Болячка і, звичайно, сама Тіффані. Між ними існував зворушливий зв'язок: "...ми ніколи з нею не розмовляли. Ми ділили мовчання на двох.", "Бабусина тиша була теплою, вона давала прихисток... Взамін просили принести лиш свою власну тишу". Цикл "Відьми" - один з моїх фаворитів. Тепер коло моїх "знайомих" відьом розширилося. Кожна неповторна, кожна викликає симпатію :) Відьми - це наше, жіноче))

Книжечка маленька, але читання затягнулося, бо я сиділа паралельно гуглила галицьку говірку. Вперше і востаннє я так сиділа зі словниками під час читання "Фелікс Австрія", але тут просто інший рівень. І це круто! Я так розумію, в оригіналі малолюдці послуговуються шотландським діалектом, а в перекладі з'являється неймовірна говірка. Я з центру України, тому знаю діалектизми певною мірою, але частину слів і виразів довелося шукати, аби реально зрозуміти. Таке рішення неймовірно передає колорит книжки, за що велика дяка перекладачці. Щодо самої книжки - мені вона сподобалася, але не захопила, як деякі інші романи з "Дискосвіту". Це дійсно дитячий підцикл, який більше підійде для молодших читачів. Це така класична казочка з унікальними приколами Пратчетта. Хоча мені дуже сподобалася книжка "Право на чари", яка написана у схожій стилістиці і теж про маленьку героїню. Читатиму цикл далі, "Повен неба капелюх" вже чекає на полиці)

Судячи зі всього Террі Пратчет любить писати про дітей в ролі головних героїв.Я не любитель такого, але порівнюючи з книжкою Право на чари, Тіфані яскравіший персонаж, аніж Ескарина. Початок історії взагалі цікавий та захоплюючий, але читаючи все далі й далі, розумієш, що це дитяча книжка, а коли ти занадто дорослий, то настає розчарування в історії. Якщо є альтернатива на інші книжки, то краще більш дорослі історії. Здається автор використав елементи казки про Снігову королеву, Кая та Герду. По суті це та сама історія, але зі сковорідкою і нак фіглі( малолюдцями).