Мало бути просто митцем у наш час, ти маєш вміти робити одразу кілька речей: не тільки співати душею, коли пишеш вірші, не тільки втілюватись на папері, коли пишеш картини, але і говорити про себе, говорити і говорити тим, хто ще не знає іще твого світу. Справжня творчість - це завжди розмова. Із самим собою, із читачем, глядачем, тим, хто зробить крок тобі назустріч у відповідь на твій крок. Коли ти береш до рук збірку віршів, долаєш всередині певний супротив: чи синхронізується, чи відгукнеться те, що відчуваю я із тим, що відчуває і передає у віршах автор? У віршах Марії Козиренко є пульс, живий, нерівний і справжній. Читаю збірку не підряд, а розкриваючи навмання, смакуючи кожне слово. З жінками не можна мовчати. Чим довше мовчиш - тим вона Тонша і прозоріша, Аж поки не зникне І з'явиться з іншого боку Місяця грудня. Вона наповнить себе Музикою І стане невловна, Ніби шовкова стрічка. В'ється, летить І обплітає по руках і ногах, Зав'язує очі, Лоскоче вухо: Говори зі мною, чоловіче, Говори. Книга оздоблена авторськими малюнками - українськими ієрогліфами. Це окремий проєкт авторки, направлений на те, щоб заново осмислити український простір на рівні елементарних символів, які разом складають нове прочитання відомих всім нам слів "я", "ти", "мама", "тато", "небо", "Україна" і їх словосполучень. Дуже ніжно виглядає "я люблю тебе" (ця фраза та інші наведені в книзі). Ільйо, ось тобі чарівна коробка. Це подарунок. Сховай. А коли знадобиться, дістанеш. Може, й ніколи. Тут усе, що потрібно для виживання в умовах, Максимально наближених до небуття: Дзеркальце, зошит у лінію і олівець. Коли від світу залишиться саме світло, Ти зможеш вигадати новий. або той самий старий, якщо схочеш: Атом за атомом, риска за рискою, Слово за словом, рядок за рядком. А дзеркальце - це щоб пускати "зайчиків". Іноді стає важко дихати, чи не так? Вірші можуть стати ковтком свіжого повітря, коли здається, що все пропало. Адже читаючи віршовані і "білі" рядки, ти раптом відчуваєш, що ось це і це ти хотів сказати, але не зміг, не встиг, не висловив, але ось вони, ті слова, чорніють перед тобою на білому. Твій порятунок, твій аварійний вихід, у віршах Марії Козиренко, що вийшли друком у збірці "Відкривати тут".