5/5

Пане Євгене, дякую за відгук, розгорнутий аналіз, дякую, що читаєте мої книги. Пане Анатолію, дуже вдячний за відгук, всі зауваги візьму до відома. Радий, що сподобалась книга.

Це абсолютно непретензійна книга, вона пряма, як козацький мушкет, що я аж ніяк не вважаю недоліком. От дивіться: - написано на ній, що в сюжеті буде всяка українська чортівня - і її тут чимало, вона тут невід'ємна складова сюжету, навіть найголовніша. - написано в анотації, що головному герою буде непереливки - і йому в книзі дістається по башці, верхнім кінцівкам, ніжнім кінцівкам та іншим частинам тіла (моживо, й тельбухам) регулярно... Втім, це стосується й інших персонажів. - написано, що будуть чаклуни - і їх тут... Ну, певна кількість. Якщо трохи серйозніше: За жанром я б схарактеризував книгу, як "українське міське фентезі-екшн". Хто шанує українську історію - вам сподобається мало, не з самого початку (якщо не на першій же сцені, то на згадці про совєцького прохвесора-пересидуна НАНУ "Полочка" так точно). Найбільшим, як на мене, достоїнством "Видюка" є інтеграція українських легенд та мітів у цілком сучасне українське життя 20-х. Хоча, краще, мабуть, тут сказати: "творчо інтерпретованих укр.легенд та мітів" )) але сеттинг книги цілком "життєвий". Хоча, як на мене, то здається, що війна проти рсн тут взагалі не відчувається, що вона є. АТО - так, повномасштабка - ні (можливо, це пов'язано з тим, що книгу автор міг почати ще до '22) Другим "плюсом" є карколомний темп роману: купа локацій, купа подій та цікавих ситуацій. Без спойлерів, але те, наскільки небезпечна нечиста сила, тут передано нічогенько так. Читається стрімко, сторінки пролітають, як "Лютий" над селом Велике Снохачєво Пєнзєнського района Пєнзєнськой області - легко і невимушено. Щодо мінусів,то їх у мене два. Перший: в мене є вопросікі щодо арок двох основних персонажів (Видюка та федика) у останній третині книги: 1) Що це за дивовижна, надприродна кмітливість, сміливість і ващщє альфа-мачо-хлопчачість головного героя, що прорізалась так зненацька, що почала руйнувати сприйняття його як живого хлопа. Такий собі елемент power-fantasy: з певного моменту його сценарний power armor став настільки мощщним, що буквально матеріалізувався у сюжеті))) 2) Колян - це краще, що є в книзі з персонажів (після нечистої сили), але таке враження, що автор трошки перегнув із його простоватістю. Мова саме про останню третину книги, де обидва герої вже пережили таке г---но, що мало, кому дано і назавжди змінює людину, але федика автор все одно намагається лишити трохи комічно незграбним додіком. Теж трохи вибило відчуття правдоподібності характерів. Автор, якщо читаєте: ви якось пом'якше до Кольки поставтесь у другій частині. Хай хоч жінкиню собі знайде, чи що)) Ну і останнє: не впевнений, що фінальний твіст із "справжнім світом" мені сподобався. Оце я понаписував претензій, але, насправді, книга мені сподобалась, і я цілком серйозно дав заголовок цій рецензії "Таке нам потрібно" - бо справді, в нас в сучукрліт уже є ціла гора чудових складних фентезі і фантастики: голову зламати можна, але нам потрібні і такі - прямолінійні, з цікавим "гімміком" , екшеном і без по-естетськи відтопиреного мізинчика, так би мовити.