Це дуже цікава історія, і знову, з веселішими нотками, ніж останні книги. На мою думку - це чудово, що ця книга, не розповідає про те, що сталося після останньої частини "Володарки Озера". Тому, що тут ми можемо дізнатися ще більше про відьмака, та його історію. Це набагато цікавіше, ніж те, що Сапковський написав, на прохання свого фан-клубу. Я обожнюю увесь цикл про Відьмака, але книга "Щось закінчується, щось починається" - це не те закінчення, на яке я чекала. Тому, для тих, хто цінує цю серію, краще закінчити на "Сезоні гроз". Дана книга, розповідає - передісторію, в якій Геральт та Цирі ще не зустрілися, але кохання до Йенефер вже дуже сильне. Можливо, це не дуже помітно, через його нове захоплення - Корал. Чародійка, відома всім за цим прізвиськом, завдяки своєму волоссю.... Лита Нейд, як і кожна з чародійок, як завжди використовує Відьмака у своїх цілях. Геральта тут чекає знайомство з кузеном, його кращого друга - Любистка, і разом з цим, знову його намагатимуться втягнути до ще одних, нескінченних королівських розбірок... А також його чекає сутичка з дуже небезпечним супротивником. Але, не бійтеся, ми ж то знаємо, що Геральт вибереться з будь-яких негараздів....

Обкладинка продовжує рекламувати гру і хоча я зазвичай просто кажу, що мені це не дуже подобається, тут я маю сказати їх узагалі кудись не туди понесло. Якби це була Володарка озера, то все гаразд. Там якраз Цірі стала дорослішою і загалом воно б відповідало дійсності. Але Сезон гроз... Цірі тоді ще навіть не народилася. Якість паперу нормальна. Загалом оформлення теж, в принципі нічого не змінилося порівняно з рештою книг (хіба розділів тут значно більше і кожен прикрашає невеличкий малюночок, постійно забував написати, що вони мені дуже подобаються). Переклад на рівні попередніх книг. Нарешті вичитано нормально (як і Володарку озера). Можливо мій здогад про зміну редактора близький до правди. Отже, остання написана автором і остання прочитана мною книга про відьмака Ґеральта. Події відбуваються за рік після Останнього бажання, тобто в час, коли Ґеральт і Йеннефер уперше розбіглися. Якщо вірити додатку до Володарки озера, то це за декілька років до подій Голосу розуму. З цього можна зробити висновок, що події Сезону гроз відбуваються десь у часи першої (і частково другої) збірок оповідань. І тому я би радив читати цю книгу якраз після першої збірки (Останнє бажання), а не в самому кінці, як це зробив сам. Хоча, з іншого боку, там згадуються деякі речі, про які ми дізнаємося тільки після п'ятикнижжя. Але все ж я схиляюся до думки, що краще було б після Останнього бажання. Загалом наш славнозвісний відьмак одного разу захотів комфорту і частково через це з ним трапилася низка нещасть: він втратив мечі, коня, потрапив під суд і навіть декілька днів посидів у в'язниці. І от намагаючись повернути своє майно та довести, що то все був наклеп, він продовжує влізати у все нові халепи. У цій книзі ми більше дізнаємося про зброю відьмаків, про те як вони взагалі з'явилися, про магів та їхні "розробки", ну а ще натяки від письменника про те чим же закінчилося п'ятикнижжя насправді (ймовірно підготував собі ґрунт на випадок якщо ще щось захоче дописати, бо деякі сюжетні лінії у Володарці озера були трішки незграбно закінчені, та й залишилися певні питання). Хоч книга мені й сподобалася, але якось її складно було сприймати після п'ятикнижжя, тому і раджу читати до того. Не сподобалося мені тільки дві речі: по-перше Ґеральт, на мою думку, поводиться більше як пізня його версія з п'ятикнижжя, ніж як рання зі збірок оповідань (надто він уже ліз у чужі справи, а в часи збірок він навпаки намагався бути якомога нейтральнішим), по-друге він трішки дізнається про родину Любистка, водночас у п'ятикнижжі він дуже дивується почувши справжнє ім'я, хоча після цього він не мав би так сильно дивуватися. Що ще цікаво, то це стиль у якому написана книга. Якщо письменник спочатку починав зі збірок оповідань, а потім уже перейшов до цілісної історії, але не одразу. Та ж Кров ельфів була дуже схожа на ту сам збірку, тільки з цілісним сюжетом. Такий стиль написання зберігся до кінця, хоча останні книги вже не нагадували збірку, просто були поділені на характерні для збірки частини по 40-60 сторінок. То ось Сезон гроз у цьому сильно відрізняється від решти книжок серії. Тут розділи невеличкі, по 10-20 сторінок і вся історія видається одним цілим, нема того відчуття, що було від попередніх книг. Загалом мені було цікаво споглядати як від книги до книги у письменника змінюється стиль, як він набирається досвіду і покращує навички. На сам кінець додам, що це чудова серія і я з величезним задоволенням її прочитав. Тут є всього в міру для чудової фентезійної історії. Тож хто ще не почав читати, раджу починати!

Остання книга саги про відьмака Геральта з Рівії, хоча насправді не остання, а радше одна з перших. Написана через 14 років після виходу "Володарки озера", вона відрізняється від решти книг серії і сюжетом, і стилем. Мені здалося, що цю книгу написав не сам пан Сапковський, а це фанфік, проте на обкладинці зазначено саме його ім"я. У "Сезоні гроз" буде все, чого душа забажає, крім уже звичного Геральтового характеру і чарівливості оповіді. Тут будуть крадіжка і калажка, наклепи і доноси, інтрижки і зваблення, криваві бійні і розчленування, демони і їхня відсутність, лисиці-перевертні, аукціон, державна зрада і двірцевий переворот, та, зрештою, буря і спасіння потопельників. Не обійдеться і без жертв і чарівних рятівних втручань. Загалом весь сюжет виглядає якось дуже зіжмакано і рвано, з купою гачечків цікавіших історій, які так і не були сповна розкриті. Трішки нагадує стиль перших книг циклу, але там принаймні були саме окремі завершені історії, а тут ніби епізоди однієї, проте якось зовсім між собою не пов"язані. Сам Геральт теж якийсь твердолобий і дерев"яний, не схожий на того, до якого ми звикли за 7 книг (хай навіть він час від часу і скиглив щодо своєї місіі). Тож якщо вам сподобався основний цикл, "Сезон гроз" можна прочитати по діагоналі, не особливо шукаючи логіки, просто як можливість ще раз побачити улюблених персонажів. Якщо ж цикл вам зайшов серединка на половинку, то "Сезон гроз" краще і не відкривати :)