Цей комікс можуть читати фанати "Відьмака" - причому як ігрового так і книжного. Кажу це, як людина, яка прочитала всю серію і грала в 2-го та 3-го "Відьмака" - 2 і, відповідно, 4 рази. Тому так, як для фаната, який може здвинути рамки канонічності історії - комікс непоганий. Сама історія - майже протилежність одному з оповідань з першого тому, "Останнє бажання", про старий будинок, бруксу і прокляття. Однак у Сапковського монстр вийшов більш людянішим, а тут - навпаки. Час від часу виникало враження, ніби читаєш якийсь фанфік - але ж так і є, авторів надихнула гра; хоч і по часовим рамкам основної історії дія відбувається ближче до першої книги - особливо якщо зважити, як Геральт висловлюється про кохання. Стосовно графічної сторони - дуже скупий стиль "додумай сам" малюнків. Починати знайомитися саме з формою коміксу через "Відьмака" нікому б не порадила. Українська мова (за одним винятком) гарна - власне, через неї комікс і було придбано, аби звикнути і в подальшому перечитати серію повністю вже українською. Поставила б оцінку "дуже добре", але через "лєшого" в перекладі не зроблю цього. Є ж купа відповідників, "лісовик", "лісівник" - та навіть "хазяїн лісу" чи польський "боровий" - і новотвори теж ніхто не відміняв. Утім, свого комікс домігся - знаючи, що перекладач у книги інший, з насолодою перечитаю)

Чим мені подобається світ фентезі так це тим, що не потрібно бути прихильником лише якогось одного твору та його персонажів. Ти однаково можеш любити і Володаря Перстнів, і Гру престолів і Відьмака. Я може помилятися, але з фентезійного циклу мабуть лише відьмак має настільки розмаїту кількість жанрових різночитань. Це і першоджерело – традиційна книга, і переспіви інших авторів у вигляді комп’ютерних ігор, сералів, фільмів, і врешті – комікси. Автор цього циклу Пол Тобін. Скажу відверто, що ставлення до неоригінального автора певним чином насторожувало, але врешті любов до комікса та Відьмака взяла гору. Скажу, що цей фанфік заслуговує на увагу та цілком гідний того, щоб бути на одній книжковій полиці разом з творами Сапковського. У цій книзі є свій шарм і вона неодмінно матиме свою армію прихильників. Автору вдалося, як на мене, відтворити характер Геральта. Він постає саме таким, яким уявлявся під час прочитання оригінальної Саги. Він чітко дотримується свого Кодексу, він любить красивих жінок, він гострий на язик та різкий зі своїми ворогами. Книга не прив'язана до оригінального сюжету, тому являє собою певний мікс пригод Геральта, з якого можна пригадати основні події, що відбувалися протягом насиченого життя Відьмака.

Люблю блукати чужими книжковими полицями. Люблю дивитися, які книги читають мої друзі, знайомі та родичі. Інколи знаходжу свої улюблені книги, інколи невідомі мені. Нещодавно на полиці у подруги побачила цю книгу з моторошними зображеннями, і просто не могла її не запитати: «Як ти таке можеш читати?». Вона посміхнулася і сказала: «Відкрий і просто подивися». Ну я так і зробила. Ну і в той момент зародилася моя нова любов. Тобіну вдалося створює моторошній темний світ, який затягує. Я не знайома з відеоіграми, але ця історія просто закохала мене в себе. Наш відьмак Геральт натрапляє на одинокого рибалку, якого переслідує дружина-вампір. Відьмак погоджується допомогти чоловікові слідувати за своєю жахливою дружиною в ліс, повний лиходіїв. Там їх підчікують монстри, зрада та багато пригод!Вони обидва натрапляють на садибу з самого пекла, яка, схоже, хоче захопити їх обох. Хоча на початку історія здалася дуже сухою, так як Геральт дуже серйозний і не розмовляє, але наприкінці він наповнений рішучістю. Історія. Подача. Персонажі. Сюжет. Все на висоті. Після "Дім зі скла" я одразу ж кинулася за продовженням.