З кожною наступною частиною серії про пригоди Ґеральта з Рівії, напруга усе більше зростає, а палацові інтриги стають все складнішими та заплутанішими. Окрім боротьби з чудовиськами, Відьмак повинен захистити принцесу Циріллу та навчити її оборонятися, щоб в майбутньому повернути собі втрачений престол. В цей час вороги починають діяти все активніше... Все-таки серія Анджея Сапковського виявилася "не моєю" історією. Читається зовсім без захоплення, а за персонажами спостерігати зовсім не цікаво. У цій частині мені було занадто багато уваги приділено бойовим сценам та інтригам. Інколи сюжет був настільки насиченим описом палацових інтриг, що голова йшла обертом і доводилося перечитувати цілі абзаци, аби "вникнути" у суть написаного та в усьому розібратися. Від мене, на жаль, тільки 3/5.

Це 4 книга легендарного циклу, одна з найбільш цікавих серед перших чотирьох, адже нарешті з'явився пов'язаний сюжет, відбувається щось конкретне. Розпочинається все з того, що певна група чарівників зчиняє путч, що призводить до страшних наслідків. Нільфгард хоч і прямо не наступає, проте загроза існує, адже логічного завершення війни не було, а коли конфлікт пошириться далі і нільфгардці захочуть захопити решту територій - це лише питання часу. На фоні цього всього ми спостерігаємо за долею Цірі, яка не є звичайною дівчиною, але ким конкретно вона є, ми досі точно не можемо сказати. Насправді коли читаєш цей цикл складається враження, що Сапковський щось таки знав. Смерті невинних, захоплення чужих земель, гвалтування жінок та дітей. Книга водночас і дуже цікава, і динамічна, і певною мірою дозволяє подивитися на сучасні реальні події зовсім по-іншому. Вона є певною мірою повчальною. Дуже цікава подальша доля Цірі, Геральта та Йеннефер. Сапковський дуже цікаво створив образ Цірі, яка навіть на половині циклу досі лишається загадкою. Дуже раджу продовжувати читати цей цикл!

Продовжуються політичні війни - але не тільки королів, але й чародійської спільноти. В той самий час, Цірі та Йенефер - їдуть до Аретузи - школи для молодих чародійок. Тому, що Ціріллі необхідно навчитися опановувати свою велику, неосяжну силу Старшої Крові. Але, вони ще не знають, що не судилося їй навчатися чародійській справі у затишних, хоча й подекуди схожих до в'язниці стінах школи чародійок. Чародій Вільгефорц переманює на свою сторону самовпевнених магів і магічок. Переходить на сторону імперії Нільфгаард та її незворушного імператора... При приїзді на острів Танедд, починається справжня буря - маги б'ються між собою, кожен за свої переконання. В цю бійню вплутують також і Йенефер, Цірі та Геральта. Поки Відьмак спішить на допомогу своїй сім'ї, Йенефер зникає у невідомому напрямку, ніхто не знає, на чиєму боці виступала саме вона. Але знаючи їх нелюбов до неї - не важко здогадатися, що Йен, одразу ж заклеймили зрадницею. Геральта тяжко ранять на Танедді, і Тріс Мерігольд відносить його до лісу Брокілон - лісу дріад, щоб ті його вилікували. Цірілла у всьому цьому гармидері втікає до Вежі Чайки, а за нею женуться Каріг Аеп Келлах - той самий воїн, що снився їй у кошмарах, після падіння Цінтри, та чародій Вільгефорц. Обидва мають наказ - доставити бідолашну княжну до імператора Нільфгаарду - Емгира ван Емрейса. Але один із них зраджує усіх, кому клявся у вірності, окрім самого себе..... Цірі вдається відбитися від Кагіра, але втекти від чародія - не так уже й легко, тому вона вимушена - стрибати у несправний портал Вежі Чайки, який викидає її у долину, де вона повинна пройти всі кола пекла, перед тим, як вибратися звідти. Їй на шляху трапляються всілякі монстри... Але не тільки - в неї з'явиться хороший друг та помічник, не тільки зараз, але й у майбутньому - єдиноріг Іхуарраквакс. Після всього пережитого Цірі зустрічає розбійницьку банду "Щурів", та починає свою дорогу разом із ними......