Я повелася на гарну обкладинку й обіцяну ЛГБТ-романтику, а отримала книжкове випробування на витривалість. Тут нудний і затягнутий сюжет, погані діалоги, купа дір у логіці та дуже поверхово розкриті теми. Сподобалася хіба що оповідь від двох героїнь і те, що всі сцени легко уявлялися в голові. Але навіть це не врятувало книгу, яку я читала тиждень і майже одразу стерла зі своєї пам’яті. Другу частину не куплю — це сто відсотків.

Події книги розгортаються у місті Арборрені, яке стоїть на межі світу людей і вампірів, розділених магічним бар’єром. У центрі історії дві колишні подруги Ава та Кає, які опинилися по різні боки війни: одна стала вампіркою, інша вступила до ордену чаклунів Полум’я. Світ тут досить простий: щось на кшталт середньовіччя з магією, тільки з полюванням на вампірів замість відьом. Легенда світу проста, але логічна, проте більшого ця історія не потребує. Авторка намагається підняти важкі теми — насильство в сім’ї, расизм, соціальну несправедливість, самотність душі. Вони зачіпають, але все ж подані радше поверхнево. Цікава ідея, що добро і зло не бувають абсолютними, навіть якщо так здається на перший погляд. Головні героїні прописані непогано. Кає мала б бути центром внутрішньої драми, але її поведінка часто віддавала інфантильністю. Ава ж виглядала набагато зрілішою і переконливішою: її шлях прийняття себе як вампірки справді було цікаво читати. Інші персонажі залишились радше фоном, особливо антагоністи, які вийшли пласкими й нецікавими. Квір-лінія є, але глибини їй бракує, вона виглядає штучно. Сюжет починається інтригуюче, але фінал розчарував. Головного злодія прибрали занадто швидко й без сильної логіки, «погані» персонажі гинуть один за одним, а головні героїні стають суперсильними за законами жанру. Хотілося більше глибини, коли ти в передчутті останньої битви, вже готовий «закохатися в антагоніста», бо зараз мала б бути його історія та чому він такий, а в результаті лишилось відчуття поспіху. Водночас стиль письма мені справді сподобався. Кожен розділ ведеться почергово від імені героїнь, і цей прийом вийшов вдалим: він додає глибини, дозволяє побачити історію з обох сторін. Книга читається легко, описи світу і персонажів яскраві й атмосферні. Загалом «Відьма і вампірка» подається як нове прочитання «Рапунцель», але без анотації на сайті я б цього й не здогадалася. Моя оцінка: 3/5 Світ — 5/5 Персонажі — 2/5 Стиль — 5/5 Сюжет — 3/5 Теми — 3/5 Враження змішані: гарна задумка й приємний стиль, але слабкий фінал і поверхневе розкриття проблем не дають книзі стати чимось більшим.

Тема розкрита добре: самотність, непорозуміння від оточення, неприйняття соціумом. Підіймаються важливі теми. Але, скоріше за все, аудиторія даної книги – підлітки. Всесвіт пропрацьований бездоганно. Мені дуже сподобались описи, змальовувала у своїй голові все до найменших деталей, поринула туди, як у казку. Персонажі. Це окреме розчарування. Головна героїня скидається мені на якусь Мері С'ю. Занадто багато емоційних гойдалок, непорозумінь між самими героїнями. Описи дій скидаються на фанфік.