«Ви поганець, пане Гам!» — це без жодних вагань одна з найсмішніших книжок, які я читала в своєму житті. Якщо просто переказати сюжет про те, як місцевий лиходій пан Гам намагається отруїти собаку, який нівечить його бездоганний садок, то ніби нічого особливого в цій книжечці й немає, проте тут найважливіше не про що, а як. Енді Стентон розповідає свою історію так, що можна луснути зо сміху, він частенько вдається до абсурдистських жартів і спокійнісінько ламає четверту стіну, при цьому серце аж завмирає в кульмінаційному моменті: "Чи вдасться врятувати загального улюбленця песика-здоровесика Джейка? (Спойлер: вдасться! Це дуже добра книжечка.) А знаєте, чому пан Гам аж так сильно переймається красою свого саду? Бо як тільки там щось неідеально, скажімо, кроти нарили своїх гірок, то з ванни вигулькує сердита фея і щосили бебехає його сковорідкою. Навіть такий злий старий пеньок, як пан Гам, не любить, коли його лупцюють сковорідкою, тож йому довелося полюбити садівництво палкою любов'ю.