От і перегорнута остання сторінка трилогії «Володар туману» – «Вересневі вогні». Хоча для себе я б її скоріше назвала «Тіні». З усіх трьох частин серії вона мені здалася найкращою, найдинамічнішою, найціліснішою, відчутно, що автор зріс в майстерності пера, хоч до «Лабіринту Духів» вона все одно не дотягує. Очікую в українському перекладі видання «Марина». Карлос Руїс Сафон писав надзвичайно художньо і атмосферно. Дуже сумно, що він більше нас не потішить новими книжками. Зважаючи, що містичне фентезі ніколи не було моїм жанром, але після його Тетралогії хотілося ще трохи насолодитися творчістю автора, тому і поступово читала цю підліткову серію. Саме ця книга розповідає про те, що... Ірен з мамою і братом Даніелем переїжджають в новий будинок в Нормандії на беерзі моря, бо мати влаштовується на нову роботу для зміни обстановки, а гонорар обіцяє бути хорошим, навіть цей будинок як частина оплати за її працю. Тут буде і підліткове кохання, і гостросюжетні пригоди, і трохи містики, і навіть жахів. Все це гармонійно майстерно переплетено. Роботи автора – яскравий приклад того, що в літерату політ фантазії безмежний, якщо дозволяти головним героям жити своє життя, а самому наче спостерігати збоку і описувати все, що відбувається в цьому магічно-містичному світі.

"Тінь вітру", а потім і весь цикл "Цвинтар забутих книжок" перетворили мене на палку шанувальницю Карлоса Руїса Сафона. Сама читала і перечитувала з задоволенням, та ще й знайомим пропонувала. Тому не могла обійти увагою "Трилогію Туману". Звичайно, ці цикли важко порівнювати, адже дебютні твори авжеж поступаються більш зрілим. Але неповторний стиль письменника, створена ним містично-романтична атмосфера не можуть не справити враження. "Вересневі вогні" - закінчення трилогії, яке мені дуже нагадало перший роман, "Володар Туману". Хоча, звісно ж, інші герої, інші таємниці, інший загадковий злодій з минулого... Як і вся трилогія, цей роман, як на мене, занадто насичений містикою та моторошними сценами. Але він розрахований на підлітків, тож не дивно, що я сприймала його трохи критичніше. При цьому все одно не могла відірватися, адже стиль автора мені імпонує. А деякі фрази, далеко не підліткові, просто врізалися в пам'ять: "Самотність змушує нас блукати химерними лабіринтами". "Потаємний міст простягся між двома світами, розділеними океанами болісних спогадів". "На відміну від вигадки, реальність виявляється не такою, як здається...". Якщо для когось це буде перше знайомство з автором, якщо вас хоч трохи "зачепить", то варто почитати "Тінь вітру"! Задоволення гарантую!

Великолепный, остросюжетный, очень захватывающий мистический роман. Жаль, что это последний переведенный роман писателя, поскольку такие произведения хочется читать снова и снова. Основные события происходят во Франции в 1937 г. 15-летняя Ирен вместе с мамой и младшим братом переезжают из Парижа в Нормандию, где на побережье стоит вилла известного создателя игрушек Лазаруса Жана, к которому и устроилась на работу мама Ирен. Всё в особняке удивляет и пугает девушку и её семью. И спустя месяц в особняке начинают происходить страшные вещи. Теперь Ирен и её близким предстоит спасать собственные жизни. Классный роман, хотя, как по мне, в нем есть некоторая схожесть с "Мариной" К.Р.Сафона.