Велике різноманіття цікавих і дотепних персонажів. Стрімке занурення в нову пригоду у непердбачуваному світі Террі Пратчета

Террі Пратчет – це не для мене. Я дуже намагалася дати шанс цьому авторові та його фантастичним всесвітам, якусь асоціацію з іграми в дусі Манчкіна, але мені не вдалося. Я просто не розумію цієї сатири. Мені здається, цей гумор можна було б зберегти і зробити його набагато лаконічнішим. Були прикольні моменти, але все одно таку довжину і стільки води вважаю знущанням.

Неймовірний цикл, від якого неможливо відірватися. Террі Пратчетт - геній словоплетіння, яке в простонародді називається письменництвом. Його натяки, каламбури та двоякі трактування слів - це окремий вид мистецтва, тож після прочитання книги, хочеться відкрити її заново. І не лише для того, щоб насолодитися самим твором, а й для відслідковування усих тих дрібних моментів, що їх неперевершено обіграв автор. У "Варті" дуже колоритні персонажі. Вони такі у всьому Дискосвіті, але тут неможна відірватися. Прямий та справедливий Морква, відразливий але в чомусь цікавий Ноббс, боягуз Колон, та неперевершений Вайзм. Чесно кажучи, по першій книзі зріст персонажів не так сильно помітно, як після читання усіх трьох перекладених частин. Але з приходом у місто Моркви, зміни торкаються усіх. Навіть найпересічніших громадян славнозвісного Анк-Морпорка. Мене неймовірно потішили "смачні" описи міста, устрою та політичної системи. Навіть після щільного знайомства все ж не розумієш, як і Морква, чому воно все працює, коли не повинно працювати. У ролі головної проблеми, точніше знаряддя порушення спокою у місті, стає дракон. Це такий відомий багатьом любителям фентезі персонаж, що від нього не очікуєш чогось неймовірного. І тим не менш, він дивує. Коли з'являється дракон, всім відомо, що попереду великий фінальний бій. Але Пратчетт ніколи не користувався штампами (хіба що заради сарказму). "Варту" треба обов'язково читати усім, кого ще не полонив Дискосвіті. А хто вже зав'яз у цьому павутинні, вітаю у родині пратчеттоманів.