Обкладинка доволі специфічна, все як любить комубук, і може я б сказав, що вона мені не надто подобається, але вона дуже личить до вмісту книги. Взагалі ця книга дуже якісно оформлена, мені все подобається: підбір кольорів, шрифти, відступи. Дуже якісний папір, приємно його гортати. Перекладено та вичитано теж добре. Тож і цього разу комубук не підвів щодо якості. Наш головний герой, Том Мішкін, займається перевезенням товарів і в один прекрасний момент його космічний корабель зламався, через що він змушений здійснити посадку на планеті Гармонія, аби отримати необхідну деталь зі складу. От тільки проблема, що деталі немає на основному складі і йому доведеться вирушити у подорож разом із РДОЗ-роботом у пошуках потрібної місцини. Щоправда є одна проблема, робот налаштований на виживання на зовсім іншій планеті, а Мішкін на Землі. Ну і обидва зовсім не вміють думати, але то таке... Узагалі ця книга почала бути дивною з перших її сторінок. Спочатку я подумав, що може просто пілот був задовго сам у космосі і це наслідки, ну чи таке життя майбутнього. Але чим далі йшла розповідь, тим більше я розумів, що переді мною рафінований хаос пропущений крізь мозок божевільного. Таке я вже бачив у Шеклі, він то любить, тож не надто здивувався, але зазвичай це якась частинка твору, а не весь твір від початку і до кінця. Хоча мені і подобається творчість Шеклі, але не те, що я тут побачив. Я точно не є цільовою авдиторією цієї книги і вважаю, що в цього автора є набагато цікавіші твори. Загалом хоч я і розумію, що ця книга цілком у стилі комубука, але, на мою думку, це не найкраща книга з якої варто читачам знайомитися із Шеклі. Може комусь вона і сподобається, але, на жаль, мені вона зовсім не сподобалася.

Якщо ви як і я, великий прихильний творів автора, звичайно ж почитаєте і цю роботу. Але будьте готові, що ця книга відрізняється і не є звичною як інші твори. Ця оповідь більше розкута, вона сюрреалістична, рамок в речах і їх властивостях майже немає. Спочатку все починається логічно і реалістично, звичайна наукова фантастика, космічний корабель з головним героєм, приєднується робот з сатиричними рисами, прямують стежкою де починаються події, дуже незвичні і от саме сюрреалістичні. Тут уже просто приховані, завуальовані поняття за поняттями, дещо філософське, хоча якщо розбиратися в коротких записах хронік подій, чи оголошень, що просто вписані між розділами, то вони цікаві, мають свій сенс. І в такому темпі чергувань подій, нотаток, думок, котрі ну дуже не реалістичні, доходимо до завершення розповіді. Зрозуміла річ з таким жанром, завершення в деякій мірі відкрите, але це і не головне, суть не в поясненнях, а просто показати іншу версію суті речей. Розповідь не стандартна, але їй буде чим здивувати читача.

Уважно читайте анотацію і буде вам щастя. Я пропустила слова «гротеск», «постмодерн», а ще гірше СЮРРЕАЛІЗМ, - а воно тут центрально-важливе. «Варіанти» - це заплутане хитросплетіння реальної дії на Гармонії і моїх думок, що головний герой точно від кайфом – то дерева в нього перетворюються і говорять, то робот не робот, то інші предмети не те чим здаються тощо. Ще варто сказати про сюжетні скачки сюди-туди й назад до персонажа – дія на Гармонії, дія десь на Землі, дія невідомо де. Є моменти, які просто не розумієш і бажаєш запитати в автора: «а це тут до чого і як воно впливає на основний сюжет?» Головна інтрига книги (і це не спойлер) чи отримає головний герой потрібну деталь для ремонту корабля для мене так і лишилася відкритою. Можливо я втомилася і читала неуважно – а так воно напевно й було – але так і не зрозуміла, до чого власне все йшло? Героя кинули на Гармонії? він якось вибрався з того всього? чи це все реально була дитяча гра? Загалом – сюр я намагаюся максимально уникати у літературі, а тут заковтнула наживку й довелося їсти. Мені не сподобалося. Книгу дочитувала на впертості. Купуйте тільки якщо «гра з реальністю/маренням/вигадкою» вам цікава.