Ольга Кобилянська - унікальна постать в історії української літератури: модерністка, феміністка, жінка, яка не боялася говорити в світі, що належав чоловікам. Її новели/повісті вміщують у собі модерністські ідеї Європи з власними поглядами письменниці. Їх дуже цікаво читати, але поєднання у тексті німецьких, французьких висловів мовою оригіналу, плюс діалектної мови з польськими словечками - варто уважно пробиратися через це квітуче море слів, користуватися словниками або всесильним гуглом, щоб все правильно зрозуміти. Цей фактор напевно єдина заувага до творчості Кобилянської. Мені найбільше сподобалася музична новела "Valse melancolique": три різні жінки, як полум'я, вода і земля. Ганнуся - полум'я, але егоїстка: живе мистецтвом заради мистецтва, її погляди на життя новаторські, тільки вона занадто легковажна. Марта - земля, тихий спокій, традиційні уявлення про шлюб і звичайні мрії: одружитися з коханим чоловіком, народити дитину, працювати вчителькою. Софія - вода: насправді вона м'яка й текуча, але під впливом зовнішніх факторів стала міцною кригою і тримає емоції глибоко під шаром льоду. Тільки як будь-який лід, її можна розколоти одним влучним ударом, якщо знати куди бити. Новела має трагічне завершення: одна з трьох помре через сильне потрясіння й легковажні слова іншої, а решта дві - підуть своїми стежками, щоб згодом зустрітися як інь і янь.