Ольга Кобилянська чи не єдина українська письменниця, яку я із задоволенням читаю. Книга "У неділю рано зілля копала" була моїм другим знайомством з її творчістю після новели "Меланхолійний вальс". До останнього рядка було цікаво, герої не відпускали. Хоча з першої сторінки було зрозуміло, яка буде кінцівка, та все одно кілька вечорів, проведених за цією повістю, стали теплими. Щодо героїв, то усім можна поспівчувати. Маврі - за те, що рідний батько залишив її напризволяще (проте, це, мабуть, трохи краще за смерть); Грицю - за те, що ріс в чужій сім'ї, де йому постійно нагадували, що він їм нерідний; Настці - за те, що вона щиро кохала Гриця, а він зраджував їй з іншою; Тетяні (Туркині) - за те, що Гриць її обманював, обіцяв взяти в дружини, проте слова не зміг дотримати, адже ж вже мав Настку; Іванисі - за те, що втратила доньку і залишилася на самоті. Раджу ознайомитися з цією повістю.