В перший раз прочитавши цю книгу - не дуже зрозуміла її сенс та посил. Але перечитавши вже зараз після повномасштабного вторгнення- все, наче, розклали по поличкам.В книзі описані ситуації, в яких люди мусять тікати від збройних конфліктів та переслідувань з різних країн. Процес втечі завуальований , подається як «перехід через магічні двері», на мою думку- це тому, що подорож кожного біженця це неймовірна історія власної втечі і порятунку, в яку важко повірити. В центрі уваги пара, що тікає від війни у рідному місті. Їм випадає відчути сповна всі стигми про біженців. Вони не вимагають особливого відношення чи допомоги, вони лиш хочуть вижити в цьому божевільному світі. Ця історія дуже перегукується з сьогоденням українців, бо всюди ми такі ж самі небажані, як і герої цього роману. Хоча і не просимо для себе особливих умов, готові працювати і не бути тягарем для місцевих, а все ж таки ми всюди «заважаємо»…