Wiśniewski-style - це завжди багато науки, багато сексу, але найбільше жінок. ВІН (так, у автора така фішка не давати героям імена) професор математики, приходить до тями, обтиканий трубками, дротами, бутлями, помпами і пластмасовими торбинками. З'ясовується, що Він вже пів року в стані коми в лікарні Амстердама. Страх, спустошення, безпорадність, розпач - всі ознаки пронизливої самотності. А колись у нього була сім' я, кохана дружина, донечка. І потім - цілий букет "різносмакових" жінок. (Що вони тільки у ньому знаходили?.. ) Та завжди на перше місце Він ставив черговий найважливіший "проект свого життя", знову і знову: в Стокгольмі, Берліні, Познані, Нью-Йорку, Амстердамі... Своєрідна сповідь підстаркуватого ловеласа, котрий все життя боягузливо втікав від відповідальності, від стосунків, прикриваючись роботою, розбиваючи серця та причиняючи біль жінкам, що мали необережність і дурість закохуватись у нього. І хоча автор завжди досить розмито розповідає про власне життя, щось мені підказує, що в книзі багато особистого. Окремі епізоди відверто дратували, інші захоплювали, ще інші зворушували. Але Вишневський не був би Вишневським, якби у його творчості все було рівно і гарно...