Вісімнадцята квартира у будинку на вулиці Клер у центрі Парижу, яка для одної жінки буде схованкокою, а для іншої - в’язницею. Керолайн живе у 2009 році. Зустріч у кафе "Жанті" привела до нещасного випадку і втрати памʼяті. Жінка поступово намагається пригадати своє "до" аварії і вчиться жити у новому ритмі з незнайомкою, якою вона є для себе і оточуючих. Одного дня у шафці своєї квартири вона знаходить листи жінки, яка жила в окупованому Парижі. Селіна власниця квіткової крамниці, яка живе у 1943 році. Вона вдова, яка мешкає зі своїм батьком і донькою в окупованому Парижі. Але життя втрачає нормальність, коли поріг її крамниці переступає чобіт німецького офіцера. Життя змінюється, війна триває, а тікати нема куди, тому доводиться приймати рішення, піддаватися жорстоким примхам і робити вибір. Тут буде все у стилі Сари Джіо, дві історії, дві часові лінії, переплетення доль і таємниця. Однак цього разу, як і в романі "Бунгало" буде гірчити війна. Страшна, жорстока, цинічна, підла і страша. І не зважаючи на те, що я співчувала долі Селін, мене більше торкнула історія Керолайн, бо їй я повірила. Це романтична, емоціна, чуттєва і навіть легка проза. У неї не треба сильно заглиблюватись, вишукувати сенси чи докопуватись до істини. Вас поведе автор, а ваша справа почути, відчути, насолодитьсь і відпочити. Красиво і загадково написана. Як на мене, це одна з кращих книг, які я читала у цієї авторки. Беріть під настрій, на відпочинок, чи у дорогу. Раджу спробувати.

Я взяла цю книгу, щоб розслабитись. Тому що авторка пише романтично казкові історії і завжди з хеппі ендом. Для мене це якраз було необхідно. Але я не прочитала анотацію і потрапила на історію, частина якої відбувається в окупованій Франції часів Гітлерівської Німеччині. Мені це добряче якось відбивалось. Навіть в лайт варіанті Джіо. Загалом книга досить непогана. Але деякі моменти мене бісили. Історія розповідає про французьку сімю з єврейським корінням, що тримають квіткову крамницю. Селін її дочку Козі та її батька. Також у неї є залицальник - полісмен Люк. Ці відносини не схвалює його мама - заможна рестораторка, що улеслива до німців. І от хлопець від'їжджає у відрядження, саме тоді коли на горизонті з'являється навіжений офіцер німецької армії. В цей же час на вікні крамнички Селін малюють жовту зірку. Люк присилає лист з анаграмою в якому вказано де можна знайти підробні документи і гроші. І от на цьому моменті мене заклинило. Тобто чувак в курсі, що його кохану будуть таврувати, що після цього її будуть здавати всі підряд. А їхню родину знає все місто. Що вона навіть в магазин нормально не зможе вийти, не то щоб втекти. Чому не віддати все до відїзду? Що за дурня? В іншій сюжетній лінії, що відбувається в наш час Керолайн втрачає память після аварії та намагається розпочати життя наново. В цій історії мене найбільше муляло питання фінансове))) Добре, розумію не хочеться дізнаватись своє минуле там якісь травми чи ще щось. Але ж питання звідки на кредитці гроші і як довго вони там будуть повинно було цікавити? Загалом книга непогана. Проте трошки дошкульна в деяких моментах.

Мені подобаються романи Сари Джіо. Авторка пише цікаво. Не дивлячись на те, що її книги схожі між собою, героїні викликають співчуття. За ними цікаво спостерігати. В цій книзі Сара Джіо перенесла нас у воєнний час Другої світової. Франція опиняється під окупацією і жителі Парижа стають заручниками ворога. Головна героїня Селін дуже мужня жінка. На її долю випав справжній жах, який тривав декілька років. Вона терпіла насилля, приниження і була вимушена ховати доньку прямо під боком у нациста, тому що тільки так вона могла врятувати їй життя. Дуже драматична, місцями щемлива історія про одну з героїнь того часу. Вірю, що таких жінок було не мало. Про них рідко згадують, але вони несли не менший тягар війни, ніж всі інші. Книгу варто прочитати.