Вирішила прочитати цю книгу після перегляду серіалу.Серіал мені сподобався але боялась що книга не зацікавить. Проте мені дуже сподобалась. Легко читається ,і я отримувала задоволення. Тому щира рекомендація

Зізнатися, довго дивилася на цю книгу, не наважуючись підступитися. Я не люблю кулінарію, хімію та пересічні історії про фемінізм. Але почавши не змогла відірватися. Ця книга про сильну жінку із залізною волею. У неї сталевий характер і чоловічий склад розуму. Вона людина науки і не готова миритися з тим, що чоловіки сприймають жінок як істоти іншого сорту. Програма "Вечеря в шість" створена для розваги домогосподарок, що нудьгують. Але Елізабет Зотт відповідає стереотипам Америки 1960-х гг. У властивій тільки їй манері, вона надихає жінок по всій країні боротися за свої права, виступаючи проти ґендерних забобонів та несправедливості. До популярної програми Елізабет неодноразово сама стикалася з дискримінацією за ознакою статі. І єдиний, хто сприймав її на рівних, - Кальвін Еванс, який став її партнером у роботі та в житті. Книга написана легким складом. Серйозні теми перемежовуються з гумором. Погані персонажі – з тими, що викликають теплі почуття. У книзі немає ідеальних героїв. Але багато – своєрідних. Книга життєстверджуюча. Основне посилання: не потрібно боротися із системою. Потрібно робити те, що вважаєш за потрібне, і змінювати світ навколо себе. Багато хто з нас прогинається під систему і ніколи не говорить прямо те, про що насправді думають. Тому що це "може мати наслідки". Якби ми всі почали говорити начистоту, то і світ напевно став би кращим. Книжка не про боротьбу за рівноправність статей. Вона про те, що завжди потрібно відстоювати себе і свою позицію, не плазувати перед вищими і тими, хто вважає себе краще, ніж ви самі.

це не просто історія про науку, а глибокий і емоційний роман про життя, боротьбу та самореалізацію. Головна героїня, Елізабет Зотт, — талановита хімікиня, яка змушена протистояти несправедливості та упередженням у суспільстві 1960-х років, де жінок часто недооцінювали. Книга поєднує в собі серйозні теми — дискримінацію, самотність, втрати — з гумором і легкістю, що робить її дуже захопливою для читання. Це історія не лише про «хімію» як науку, а й про «хімію» людських стосунків і життя загалом