Я прочитав Божества і символи від початку до кінця, але так і не зрозумів, хто є цільовою аудиторією цієї книги. З одного боку, стиль ілюстрацій і подання інформації нагадують підручники молодших класів; з іншого боку, в тексті згадуються людські жертвоприношення та фалічні символи, присутні довгі цитати з наукових робіт фольклористів (наприклад, Нечуя-Левицького) та посилання на авторів аж до самої античності, які особисто мені, якби я читав це в дитячому віці, не несли б ніякої користі та було б нудно читати. Та й тоді ці посилання не надійні. Автор то цитує дитячу енциклопедію, то взагалі не вказує джерела, через що я не зміг дізнатись більше про факти, які мене зацікавили. Найчастіше він просто пише "вважається", "в народі кажуть" тощо. Чому тоді ця книга в розділі фольклор, а не дитяча література? Книга оформлена як довідник. В кожному розділі елементи фольклору описуються в алфавітному порядку. Це не згадується на сайті чи в описі, і було для мене неприємним сюрпризом, тому що це не допомагає створити в голові загальну картину українського фольклору. Наприклад, автор сам зазначає, що у певних богів дуже схожі функції, що це, мабуть, один і той самий бог, але все одно розміщує їх у різних кінцях розділу через різні імена. З таким само успіхом я міг почитати Вікіпедію. Загалом таке враження, що автор написав текст для розділу про богів (це була найбільш пізнавальна для мене частина книги), а вже потім все інше, суто щоб досягти якоїсь квоти по сторінках. Інші розділи наповнені недоречною (та іноді неправдивою) інформацією. Навіщо в довіднику про міфологію абзац про термоядерний синтез всередині Сонця? Вишенькою на торті для мене став останній розділ про мінерали, повний фотографій ювелірних прикрас та дорогоцінного каміння. Мабуть вони дуже красиві в реальності, але книга зроблена чорно-білим друком. Отже, я не можу рекомендувати цю книгу ані дорослим, зацікавленим рідною міфологією, ані дітям.