Чи повірила б я колись у те, що відмучивши курс місцями занудної шкільної української літератури, я повернусь до неї опісля і з захопленням писатиму про п‘єсу (при тому, що взагалі ненавиджу п‘єси) українського класика Івана Франка? Певно, я б довго сміялась, якби хтось сказав мені таке зо три роки тому. Сьогодні, цей твір входить до списку моїх найулюбленіших (особливо у злегка театралізованому виконанні диктора) - книга не нараховує навіть 100 сторінок, але ж наскільки глибокий її вміст. Франко пише про долю жінки, яку брати силою видали заміж за некоханого чоловіка (що в той час, а подекуди і зараз є нормою, як би важко не було в це повірити), а коханого відправили воювати. Але доля підступна і все ж зведе разом закоханих. Який вибір вони зроблять: залишитись вірними моральним нормам чи своєму коханню? Франко просто неймовірно описує тогочасний побут українців, їх мову, ментальність (мелодійний голос, великодушність, а на додачу плітки, трохи зрадливості й корисливості), моральні засади тогочасного суспільства. Все це створює колоритний образ справжнього українського села 19 століття, яке часом зневажаєш, але в певні риси все ж закохуєшся.

Дивовижна історія. Я пам'ятаю, що читала цей твір у школі, але чи може дитина зрозуміти сенс такого глибокого твору? Чи може оцінити, реалістичність опису подій? Поєднати все до купи і побачити цілісність трагедії? Звісно що ні...Цей твір для дорослих людей, які вже знають ціну коханню. Головну героїню- Анну, брати , силою віддали заміж за слабовільного та неосвіченого наймита аби прибрати до своїх рук її посаг. Дівчина була закохана у іншого - розбишаку Михайла, який потрапив до армії. Пройшла чутка, що він загинув і дівчину швиденько одружили з іншим, з Миколою що був на 20 років старший за неї. Якось Анна змирилася зі своєю долею, пройшов деякий час і в їхньому селі з'являється її колишній коханий... І ось саме тут починаються дуже цікаві події. Зразу хочу сказати, що не варто дивитись фільм, він відрізняється від книги і тому складається враження що деякі події відбуваються якось самі по собі. В книзі можна побачити, що насправді думає Анна, чи вона дійсно ще любить Гурмана? І чого потім вона починає замислюватись, як буде жити далі? До речі, на мій погляд, ця книга такий собі міні-путівник до власного серця. Як часто ми чогось дуже бажаємо і дозволяємо це собі, перш ніж проаналізуємо яка буде за це ціна? Молоду жінку можна зрозуміти, така спокуса... Але від нашого співчуття і розуміння ситуація не виправилася б сама, цього замало. На жаль, навіть тоді коли ми несправедливо обмануті, мусимо думати наперед...

Івана Франка не дарма називали одним із найвеличніших творців української літератури. Він був неперевершеним майстром слова, писав і прозу, і драму, і поезію. Кожен його твір наповнений почуттями, яскравими характерами і неймовірною глибиною моралі. На мою думку, все ж Франкові найкраще вдавалося написання інтимної лірики і творів про людські почуття. Вони виходили у автора якимись особливо трепетними і ніжними, слова яких проникають у саму душу, саме серце. Одним із таких творів є драма ,,Украдене щастя''. У центрі сюжету - гуцульська родина - чоловік і жінка, котрі живуть далеко від села, десь у дрімучому лісі. І все б здавалося добре, якби одного дня до їхньої оселі не завітав таємничий незнайомець. У його серці і серці дружини спалахнула неймовірна пристрасть, котру вони не могли контролювати. Згодом про цей зв'язок дізнається чоловік, і лише жінка повинна вибрати з ким вона залишиться. Драма надзвичайно чуттєва. Герої живі, кожен зі своїми думками і переживаннями. Сюжет захопливий, а мова автора дуже приємна і легка для сприйняття. Рекомендую!