Нова книга відомої письменниці Олени Печорної «У затінку земної жінки» розповідає історію Франциски Цайтлер – Пономаренко, реально існувавшої жінки, австрійки, яка на початку двадцятих років минулого сторіччя приїхала разом з чоловіком - українцем і трьома дітьми з благополучної Австрії в радянську Україну. Приїхали вони погостювати до батьків чоловіка, але радянська влада так і не випустила їх назад. Тому цій сім’ї довелося залишитися в бідному селі Горбове на Чернігівщині… Також в романі є друга сюжетна лінія про сучасну журналістку Жанну, яка пише історію Франциски, і дивним чином її доля невловимо схожа на долю української австрійки. Жанна заплуталась у своєму житті і почуттях, в неї є чоловік і діти, але цей факт її не особливо надихає) Червоною лінією через весь роман проходить саме жіноча доля, жіночий характер і вибір. Мої особисті враження: книга читається легко, написана гарною мовою, але трохи забагато в ній солодкого. Авторка немов в рожевих окулярах описує долю Франциски, як вона вже занадто любила своїх багаточисельних дітей, постійно їх виціловувала і переживала за них. Трохи закрадаються сумніви в такій чутливості простої сільської жінки, в якої щоденно купа роботи по господарству, городи, чоловік і купа голодних дітей… Як на мене, убоге і голодне сільське життя, особливо після багатої Австрії, не могло не пригнічувати Франциску. Ще виділяється її така глобальна смиренність: щоб не випало на її долю – все мовчки витерпить і винесе. Тобто, в романі звеличується смиренність жінки, як велике благо і всеперемагаюча сила: мовляв, терпи мовчки, і тоді все якось само собою налагодиться ;) Загалом книга цікава, незважаючи на деякі недоліки, і я б її рекомендувала почитати жінкам, чоловіків вона навряд чи зацікавить.