Свого часу перечитала багато статей про сходження на еверест у травні 1996 року і от нарешті прочитала цю книгу. Те, як натхненно автор описував природу навколо, підготовку до підкорення вершини світу, навіть в мене викликало бажання зійти хоча б на Говерлу :) Намагаюся вже 1,5 роки знайти фізичну книгу, бо точно хочу перечитувати її, але, на жаль, поки що безрезультатно. Книга варта прочитання! Особливо, якщо вас цікавить тема цієї трагедії або сходжень на Еверест загалом.

«Ми були надто втомлені, щоб допомагати. Висота понад 8000м не те місце, де можна дозволити собі роздуми про етичні норми». «У розрідженому повітрі» Джона Кракауера - швидкий спосіб охолонути у липневу спеку. Це болісна «художня документалка» (якщо так можна сказати) про сходження на Еверест. Принадливо, що автор (журналіст та альпініст) вирушає на дах світу втілюючи свою давню мрію та маючи завдання написати статтю про це сходження. Не є секретом, що шлях до вершини всіяний тілами тих, хто намагався її здолати, та цей похід закінчився *спойлер* справжньою трагедією. Детальний опис подій дає читачеві емоційну присутність, і до кінця вже неможливо залишитися байдужим. Важко осягнути ті труднощі, з якими стикаються сміливці, що кидають виклик горі та, власне, і їхню мотивацію. Зокрема неможливо обʼєктивно оцінити та судити дії/помилки провідників та інших альпіністів, що призвели до катастрофи, знаходячись на висоті 125м над рівнем моря. Після прочитання хочеться заварити гарячого чаю і залізти під ковдру у мʼяких шкарпетках. Однозначна рекомендація до прочитання!