«У нас завжди буде літо» фінальний акорд трилогії, де Беллі нарешті має зробити вирішальний вибір між Конрадом і Джеремі. Напруга зростає, адже мова вже не про підліткові симпатії, а про спільне майбутнє та шлюб. Книга просякнута сумнівами, старими образами та щирим бажанням знайти своє справжнє «назавжди». Це емоційне завершення, яке змушує серце битися швидше. Хтось буде у захваті, хтось розчарований вибором героїні, але історія Казенс-Біч точно залишиться в пам'яті як найтепліший спогад про юність. Ідеальна крапка в історії дорослішання.

Вау, ця книга дуже "потріпала" мені нерви! Читала і не могла повірити, що це відбувається насправді. Чесно кажучи, інколи хотілось просто закрити цю книгу. Настільки я не погоджувалась з подіями, з вчинками героїв, з тим, як розвивався сюжет. Були моменти, коли здавалося, що Дженні Хан спеціально випробовує терпіння читачів. Емоції зашкалювали — і не завжди у хорошому сенсі. Але! Кінцівка виявилася варта всього цього. Всіх нервів, усіх суперечливих емоцій, усього того внутрішнього протесту під час читання. Фінал розставив все на свої місця і показав, чому історія мала розвиватися саме так, а не інакше. Це дуже класне закінчення трилогії. Воно логічне, справжнє і залишає після себе відчуття завершеності. Так, шлях до нього був непростим, але саме це і робить його таким цінним.

Не пам'ятаю вже, коли мені так легко читалося: попри купу справ вдома, книгу прочитала за один вечір. Згадувала і перше кохання у школі, і студентські роки, вечори у гуртожитку, посиденьки з найкращою подругою та розмови про усе на світі. Попри те, що теж не завжди усе було просто, це теплі спогади, які зігрівають душу. Беллі під впливом обставин та недосказанності між нею та Конрадом опиняється у ситуації, коли не може визначитися, чи те, що вона відчуває до нього - просто спогади про перше кохання, ностальгія за минулим чи щось значно більше. Попри здавалося щасливі, спокійні стосунки з Джеремайєю біля його брата вона почувається зовсім інакше, ніж з усіма іншими людьми. Звісно, її це дуже бентежить. Чудова легка книга, щоб згадати студентські роки чи для тих, хто саме зараз проживає ці роки. Маленьке попередження: у книзі не детально, лиш побіжно, але згадана тема раку, що не завершується ремісією.