«TÜK» – книжка, яку не легко читати. У творі автор зображує абсурдний, жорсткий світ тоталітарного контролю. Люди перетворились на öсобин: без серцебиття, без емоцій, без почуттів, без свободи. Герої історії живуть у країні пропаганди, знецінення людяності, страху і безсилля. Я витратила на прочитання цієї книги кілька місяців, адже ця книга виявилася настільки актуальною насьогодні, що мені важко було емоційно. Автор створив читачеві атмосферу моторошності, яка лякає своєю правдоподібністю. Загалом це напружена, захоплива і смілива книга, що змушує замислитися.

Неймовірно захоплива книга. Новаторський текст на основі добротної традиційної антиутопії - усі ознаки жанру присутні, але, як і багато інших сучасних творів, робота дещо виходить за межі класичної дистопії. На текст потрібно дивитися, в ньому безліч краси та елементів, що, мабуть, втратяться, якщо колись запишуть аудіокнигу по цьому роману (ті, хто візьметься озвучувати "ТУК", будуть змушені попотіти). Антиутопії заходять далеко не усім, ця - не вийняток. А через її особливості, в цілому принадні, можливо, і окремим поціновувачам класичної антиутопії вона буде не під силу. Проте я читала твір із задоволенням. Так, шановний Орвелл мав великий вплив на автора. Але 21-му сторіччю потрібна ще й оновлена антиутопія. "ТУК" при цьому - абсолютно оригінальний, не схожий ні на що.  Це твір про пропаганду, маніпуляції та обман. Важливо, що через, здавалося б, вигадану низку подій, в тексті задокументовано багато того, що ми з вами легко згадаємо. Вважаю, що з часом подібні відображення реальності у художній літературі стануть ще більш цінними, адже читатимуть їх і про них вже інші покоління, для яких той же "мальчік в трусіках" нічого не означатиме, бо вони ще були малі або не народилися, аби пам'ятати підступні та хворі вигадки ворожої держави. Що вже говорити про іноземців, які прочитають цю антиутопію. Їм, певно, буде ще цікавіше читати, ніж українцям. А скільки в тексті зашифрованого! Це сучасна і багато в чому новаторська книга. Обрані читачі обов'язково оцінять її. Той випадок, коли насправді не можна цілком покладатися на відгуки (на мій - включно). Лише власне враження! Але приготуйтеся, легко буде одиницям. Проте майже кожного, хто прийме виклик, книга розважить. Кладу твір на окрему полицю добірної сучасної української літератури.

Основний масив цього твору займають відсилки на реалії життя в росії та переказ пропагандистських сюжетів з їхнього ТБ: зелені чоловічки, хлопчик в трусиках, можемо повторити тощо. Сюжет розвивається дуже повільно і смикано. Поміж сцен з описами тоталітарних реалій раптом герої роблять щось бунтівне - у більшості випадків без чітко обумовленої мотивації. Психологічні портрети героїв також не промальовуються; емоційні повороти на кшталт зрад і викриттів не працюють. У книзі присутній фантастичний елемент, в який не віриться: наприклад, що люди обслухались пропаганди про небезпеку серцебиття і від того в них зупинились серця, але організми продовжували нормально функціонувати, тільки критичне мислення зникло. Наявні сцени насилля та жорстокості: детальні описи катувань і страт; гротескні і абсурдні страти; виживання людини в нелюдських умовах, моральне та фізичне приниження. Текст на рівні речень, абзаців, читається дуже легко. Але я після сотої сторінки почала книгу гортати, бо не було зрозуміло, для чого я її читаю.