Книга дуже гарно оформлена, приємно дивиться на книжній полиці, наповнена великою кількістю чорно-білих ілюстрацій. Сама ж історія також є дуже цікавою, яка здатна перенести читача у тогочану Францію, посадить його за один стіл з мушкетерами, впліте в десятки інтриг і повністю позбавить нудьги.

Чому класика є класикою? На мою думку, саме тому, що вона пройшла випробування часом. Пройшло кілька століть, а люди все ще насолоджуються історією пригод Д'Артаньяна, Атоса, Портоса і Араміса! І хоча образи головних героїв далеко не завжди можна брати за приклади моральних орієнтирів, це все ще історія про справжню чоловічу дружбу, про приоди і про кохання. Втім, зараз мені здається, що образи головних героїв Дюма з самого початку навмисно наділив певною картикатурністю, аби підсвітити певні соціальні проблеми і протиріччя (наприклад , дехто збирається прийняти монашеський постриг і священницький сан, але це не стає на заваді порушення двох з 10 заповідей (перелюбство і вбивство); інший позиціонується як благородний до мозку кісток, але при цьому не розібравшись в ситуації до кінця, він робить все, щоб вбити людину, яку заявляє, о любить, бо обман зачепив справжню його струну - гордість; ще один має наглість залицятися і свататися до більш багатої від нього жінки ще за життя її чоловіка і в його пристуності;. а ще дехто говорить, що служить державі, але коли служба іде врозріз з власними інтересами, власні інтереси перемагають; хтось говорить, що любить, але це не заважає на шляху до цілі (врятувати кохану!) кочувати від одного ліжка до іншого). І що найбільш неймовірне,при всьому цьому головні герої все-таки симпатичні читачу, а в підлітковому віці цих недоліків ти, частіше за все, навіть не помічаєш! Окрім того, "Три мушкетери" - це ще й чудовий історичний роман", який точно дозволить Вам перенестися на кілька сторіч назад у минуле, побувати при французькому і англійському дворах, поошиватися околицями Парижа, взяти участь в численних дуелях та пригодах і підняти не один келих!

Цікаво було б порівняти з перекладом Володимира Верховеня (в виданні від Фоліо). Так, судячи з уривків, що тут і там є - той переклад краще, ніж цей.