"Вежі опівночі" особисто для мене, мабуть, найкраща книга даного циклу. Це книга, в якій в рівній мірі свої найкращі сторони розкрили як Роберт Джордан, так і Брендон Сандерсон як автори. Книга, в якій головні персонажі нарешті стали тими і такими, якими читач хотів їх бачити. Сюжетні повороти приголомшують, а історія стрімко рухається до завершення. Місця сумнівам вже не лишилося - настав час діяти, і вони діють.

Нарешті в центрі уваги опиняються ті, хто цього дійсно гідний, ті, хто і є головними героями цієї саги. І їхні моральні дилеми потроху вирішуються, вони починають приймати себе такими, якими змушені були стати, брати на себе покладену долею відповідальність. Лінія Мета, як завжди, динамічна і цікава. Прекрасна гра зі зміями і лисичками, і приз більш ніж гідний. Перрин, нарешті, взяв владу в свої руки, хоча для цього йому довелося пройти через багато чого. У цій книзі його характер пройде фінальну обробку перед Останньою битвою ковальським горном суворого світу Колеса. Ранд теж прийняв себе, став, по суті, тим самим, яким був у перших книгах ... тільки дорослішим і відповідальнішим. Перед нами вже дійсно Лорд Дракон, але при цьому все той же Ранд. Дуже яскраво були описані битви армії Золотоокого з траллоками заради порятунку білоплащників, битва Перрина і Стрибуна зі Згубником, створення молота. Книга дійсно на висоті!