Це цікава історія про невгамовне дівчисько. Книга дуже цікава, адже розповідає про пригоди, витівки, капості дівчини Тоні. Головна героїея - це щось із чимось. Вона весела, смішна, дотепна, відважеа. Авторка дуже гарно описує дитячу вдачу. А ще в цій книзі особливе місце займає природа. Вражає те, як авторка вміло поєднєю дитячу душу та природу. Книга дуже затишна. Текст легко читається, переклад чудовий. Книга дуже класна! Щиро рекомндую.

Ця книжка – чи не найпозитивніша історія, яку я читала останнім часом. Читаючи її, занурюєшся не лише у бешкетне дитинство і яскраве життя невеличкого норвезького хутора Ґліммердал, але й у своєрідну атмосферу турботливих стосунків мешканців хутора. Тоня Ґліммердал – єдина дитина, яка живе на невеликому хуторі, де всі знають один одного. Але мешканцям хутора вистачає і однієї дитини, адже щойно Тоня виходить з дому, із тишею в Ґліммердалі покінчено. Тоня разом із її кращим другом – уже пристаркуватим Гунвальдом випробовує нові санчата, допікає негостинному місцевому бізнесмену і постійно знаходить нові способи урізноманітнити своє життя. Але одного дня її безтурботне життя закінчується: Гунвальд отримує листа, який відкриє Тоні таємниці минулого її кращого друга. Утім, Тоня навчиться захищати свою територію і своїх друзів, бути відповідальною і йти до кінця у справі порятунку близьких людей. Тоня – просто фантастична бешкетниця, і разом із нею неможливо не посміхнутися. Її витівки кумедні й щирі. Ця книжка дарує приємний час читання і позитивні емоції.

Книга "Тоня Ґліммердал" відтепер офіційно моя книжкова улюблениця. Я, доросла людина, маю їх небагато, декілька, до яких прикипіла за роки життя, які я люблю перечитувати, які я читаю чи колись пораджу прочитати своїм дітям. Зокрема, через читання таких книг, я надихаюся і відновлююся)) Скажу чесно, коли ми із донею взяли почитати Тоню у моєї подруги і побачили товщину книги, відкривши посилку, я була певна, що навіть класна обкладинка нас не врятує від нечитання цієї книги)) Навчання, карантин, зум, часу немає ні на що. А вона ще така і велика за обсягом. Ну, почали з розділу-другого. Я запропонувала читати вголос, щоб не лишати Марійку сам-на-сам із "невимірюваною невідомістю"))Та почавши читати, я зрозуміла, що час ми будемо знаходити, і то для "сімейного читання", адже мені самій дуууже цікаво, що ж буде далі. ТАК я не сміялася вже давненько над подіями у книзі))) Тоня – дійсно неперевершена. І Тоня як образ, і Тоня як книга, в якій є й інші персонажі. Щодо героїв книги. На початку книги ми навіть бачимо їхні портрети. Та знайомимося із ними по-справжньому вже далі, з кожним у свій певний час. Кожен герой має свої продуманий і гарно прописаний образ, характер та місце у сюжетній лінії. Сюжет непередбачуваний (іноді наближено передбачуваний, але все ж містить дуже цікаві повороти долі)! Скільки тут подій, порівнянь, емоцій, вражень, гумору, хвилювань! Так хочеться написати геть про все, хочеться, щоб якомога більше людей прочитали про таку собі Тоню, бо після прочитання книги про неї жоден читач чи жодна читачка вже не залишаться такими, якими були досі. Вони стануть веселішими, "живішими", людянішими. А ще дуже непогано проведуть час)) Я б сказала реально насміються вдосталь)) У беззаперечно талановитої пані Марії Парр є неймовірна, як на мене, і важлива здатність: писати про важливі, важкі, життєво-необхідні, серйозні теми, а між іншим "розбавляти" їх несподіваними фразочками, які не зважаючи на всю серйозність і неминучість певної ситуації, що склалася, за мить доведуть вас із дітьми до шаленого реготу))))) Така собі "розрядка") Всі теми, які підіймає пані авторка, ми обговорювали з Марійкою (10,10р.), це справді нелегкі теми: довіри, обрАзи, стосунків у родині, природи, мрій, бажань, обов'язків, принад дитинства, поваги, дружби, сміливості, мудрості, прощення тощо. Книга не читалася швидко: вона має багато сторінок і ми не мали багато часу. Кілька розділів на день. І ми чекали цього часу, як певне діти можуть чекати завдання і подарунку під час опрацювання адвент-календаря)) Але якби нас із донею кілька днів ніхто не зачіпав, то ми б не відривалися від читання до самісінької останньої сторінки)) Щиро дякуємо пані перекладачці Галині Кирпі за можливість прочитати про Тоню Ґліммердал рідною мовою! Це певно була неймовірно важка і кропітка праця, але всі ці "намистинки"-"перлинки" і легке читання книги ми дуже цінуємо! Як на мене, то мова книги дуже цікава, і загалом непроста для читача-початківця. Але читаючи ми збагачуємо і наповнюємо свою мову, і книга про Тоню тут стане і гарній нагоді: адже мова книги якісна, грамотна, має багато доречно вжитих синонімів, приказок і прислів'їв тощо. Окремі слова вдячності від нашої родини зокрема для пана Олександра Шатохіна, який проілюстрував книгу про Тоню Ґліммердал. Ми любимо такі чорно-білі малюнки! Їх небагато, але все на своєму місці)) Всі впізнавані, всіх любимо до кінця книги)) Загалом і у Марійки, і в мене виникло нестримне бажання побачити екранізацію книги про Тоню, якби вона існувала, бо за такими книгами варто створювати і фільми)) До речі, відтепер Ґліммердальська гуркотоня стала улюбленицею і у моєї Марійки)) Таке. І я дуже за. Бо книга неймовірна і дуже крута! Ми радимо всім і кожному прочитати про Тоню Ґліммердал і жити вічно, додаючи собі хвилини-години життя від отриманих щирих вражень і сміху))