друга частина мені зайшла навіть більше за першу! в першій ми звісно дізналися достатньо про світоустрій, але мета головного квесту була досить туманна (представники трьох рас мали об'єднатися в рятувальний загін і провести втікача з четвертого ворожого народу до потрібного храму, але чому? тут їх в деталі не посвячували). а от в цій книзі теж залишається трохи пригод і квесту, але здебільшого сюжет розгортається власне у храмі, де наші герої, та у рідному місті втікача, де плетуться неймовірні інтриги. і хоча тут герої більшість часу проводять в одній локації, навіть там відбувається такий замєс, що весело (часто в лапках) було всім навколо. а інтриги, скандали й розслідування відбуваються насправді не тільки у стані ворога на півдні, а й на півночі наші герої мимохіть беруть участь у дуже хитросплетеному плані, який вже точно змінить траєкторію історії (але в який бік, хз). не раз і не два, поки читала й розкривалася якась деталь лору різних персонажів, я сиділа лайк щооооо. Лі Йондо реально вміє тримати в напрузі й дивувати. взагалі, це мабуть найдинамічніше епічне фентезі, яке я читала. тобто я обожнюю всі ці описи всього на світі й детальне розписування однієї битви на 50 сторінок, але тут все по суті й дуже стрімко, як у якомусь екшоні. ну і, звісно, гумор присутній, як і в першій частині. але ще смішніше. тобто це не кумедія, але гумор тут є і органічно вплітається в таку умовно середньовічну азійську історію з мечами і магією. а ще тут є дракончик, який народився із корінця і продовжує рости і він дуже милий!!!!

Незвичне фентезі

Для мене друга частина - це коли серія по-справжньому розкривається. Якщо перша книга знайомила зі світом і наґами, то тут фокус на леконах - гордих, величезних птахоподібних воїнах з абсолютно іншою логікою життя. Їхня культура, поняття честі, мрії (які тут не просто сни, а щось доленосне) - все це описано так глибоко й красиво, що я просто завмирав. Особливо зачепив Тінахан - лекон з першої книги. Його шлях тут трагічний, болючий, але неймовірно сильний. Я дуже переймався за нього, бо автор показує леконів не як героїв з мечами, а як істот з іншою психологією - холодною, дисциплінованою, але з власним болем. Сюжет набирає обертів: конфлікти між расами загострюються, таємниці минулого вилазять на поверхню, гумор доккебі все так само розряджає напругу. Діалоги блискучі, філософські моменти змушують зупинятися й думати. Після цієї книги я ще більше закохався в цей світ - він відчувається живим і чужим водночас. Якщо перша частина вам зайшла -друга просто не відпустить!