«Вбити пересмішника» - одна з найулюбленіших моїх книг, твір, який завжди буде на моїх полицях і яких я часто перечитуватиму. З нетерпінням чекаю, щоб пройшло ще кілька років і я змогла дати прочитати роман своїй донечці. Його автором є Харпер Лі, яка отримала Пулітцера за свій дебютний і єдиний тоді твір. Розповідається тут про дівчинку Луїзу-Джинн, що живе з батьком та трошки старшим братом в містечку на півдні Штатів. Це тридцяті роки, а отже час сеґрегації, коли чорне населення піддавалось всіляким утискам. Батько дівчинки береться захищати чорношкірого хлопця, якого звинувачено в зґвалтуванні білої дівчини. Він очевидне невинуватий, але хто ж піддасть сумніву білої жінки, навіть якщо вона походить з так званого «білого сміття». Паралельно в романі розвивається лінії Джинн-Луїзи та її брата, які пильно спостерігають за сусідським будинком, де живе чоловік, який роками не виходить звідти. Місцеві сумнішають, чи живий ще він взагалі. Але дуже скоро йому доведеться відіграти свою роль у цій історії…