Автор порівнює життя з перським килимом - і робить це справді круто. Він вміло описує персонажів і робить їх живими, попри те, що вони зустрічаються лише декілька разів, якщо взагалі один-єдиний раз. Я люблю цю книжку, попри всю її духоту і відразу до головного героя, яка виникає після знайомства головного героя з певною дамою. Іноді цей роман я сприймав скоріше як своєрідний посібник із життя, якщо це так можна назвати. Головний герой зростає і змінюється, робить помилки — і це добре: він не ідеальний, хоч, звісно, і позитивний персонаж. Книжка легко читається і, на диво, не здалася мені затягнутою.

Прочитала нещодавно дану книгу і хочу поділитися своїм відгуком! Головним героєм роману є хлопець Філіп Кері, який в ранньому віці став сиротою та від народження мав ваду – клишоногість. Дитинство він провів в будинку дядька та тітки, вони замінили йому батьків, у вільний час хлопець читає книжки, які пробуджують у ньому здатність до самоаналізу, до якого хлопець буде постійно звертатися. Подорослішавши, він вирушає в пошуках себе, пробував себе бухгалтером, художником, але вирішив зупинитися на професії лікаря. На своєму шляху він зустрічає багато цікавих людей, які в результаті змінять його життя (як духовно, так і матеріально). Я хотіла б зосередити свою увагу на двох головних: Кроншоу та Мілдред. Кроншоу спочатку складає образ негативного персонажа, оскільки має залежність від алкоголю. Він чудово розуміє, що ця слабкість шкодить його здоров’ю, але погоджується на всі наслідки (цироз печінки приведе його до смерті). У нього була своє філософія за якою він жив. В його розумінні всі люди живуть в пошуках задоволень, кожен знаходить його по-різному та в різних місцях (до прикладу, він розгледів насолоду в пиянстві). Але найголовніше, що зробить Кроншоу, подарує Філіпу подарунок, який наштовхне його до відповіді на важливе питання. Слід також згадати про перше кохання Філіпа – Мілдред. Вона працювала офіціанткою, коли познайомилася з хлопцем, красунею не була, весь час хотіла здатися багатшою, ніж була на справді, підтримати діалог на вищу тему, окрім анекдотів, не могла, духовно не розвивалася. Але не дивлячись на опис вище, головний герой відчуває до неї сліпу пристрать, яка приведе його до фатальних наслідків. Я б радила звернути увагу на ті емоції, які буде викликати у вас ця історія «кохання», особисто мене протягом всього роману дратувала слабохарактерність Філіпа, але незадовго після прочитання зрозуміла, що сама такою колись була. Я рекомендую прочитати цю книгу, оскільки автор пише реалістичний роман з якого можна почерпнути досвід героїв та знайти відповіді на питання, які виникають та повторюються в голові, але відповіді так швидко не відкриваються. Один з прикладів: В ЧОМУ СЕНС ЖИТТЯ?

Приблизно до половини свого обсягу роман читався важко. Постійно лізли в голову порівняння з захоплюючим цікавим сюжетом і невагомим літературним складом Голсуорсі, з філігранною точністю описів Еміля Золя, та й навіть із самим собою, із Сомерсетом Моемом (романи «На лезі бритви» та «Театр»). І вже зовсім було завдихало і занудьгував, як, не можу точно сказати на якому сюжетному моменті, це відчуття тяжкості і деякої тяжкості зникло. І, навпаки, виникло відчуття, що книга, яка досі перебувала під певним силовим захистом, раптом відключила всі свої захисні силові установки і зняла напругу з силових коконів — читачі роману Г. Мартинова «Зіркоплавці» (або Сергія Снігова «Люди як боги») зрозуміють, якого роду відчуття маються на увазі, — і читач (в даному випадку Я) опинився всередині роману — разом із головним героєм та іншими персонажами різних віків, соціальних верств і віросповідань. В даному випадку слово «разом» вжито не для постаті мови, тому що почуття причетності і співчутливості героя роману Філіпу Кері є непідробним і повним. Та й багато інших персонажів книги викликають сильні і часом діаметрально протилежні почуття та стосунки — взагалі емоційний відгук на читане виявився потужним. І наскільки гарною виявилася кінцівка роману — яка занадто романтизована.