Це книжка про первісне кохання між Иванком та Марічкою, що зростало разом з ними попри кровну ворожнечу їхніх родин. Це також історія про зраду і вільну любов, про біль втрати і силу почуттів, про смерть та екзистенційну самотність, а водночас — про гуцульський вітаїзм та вміння набуватися.
Це видання унікальне — тут збережено мову останньої прижиттєвої публікації повісті 1913 р.
