Довго поглядала на автора, перш ніж взятися за знайомство. І залишилася дуже приємно вражена. Це роман в першу чергу про кохання. Кохання віддане, щире, заради якого готовий на самопожертву без жодного сумніву. Саме такими є почуття Катерини і Степана, що мешкають в селі і яких спіткала біда зі здоров'ям чоловіка. Однак є в романі й ще одна молода сім'я: перспективного кардіохірурга Муталіба та його дружини Ірини. Вони теж одне одного кохають, от тільки в стосунки постійно втручається теща, в квартирі якої молодята змушені жити. Ці дві історії настільки реалістичні, що читається роман дуже швидко й легко. А ще постійно тримає в напрузі. Бо звісна ж річ, дороги цих сімей перетнуться і є вірогідність, що вони можуть одне одному допомогти. То чи зможуть таки? Цікавими є відступи від основного сюжету, які повертають у дитинство та робочі будні Степана. Або ж розповідають про традиції і дитинство у рідному краї Муталіба. Їхні долі є такими різними, але ці відступи допомагають краще розкрити характери головних героїв. Фінал тримає в напрузі. І якщо я підозрювала, чим закінчиться історія одного подружжя, то аж ніяк не очікувала такої розв'язки для іншого. Роман дуже сподобався ще й тим, що головні герої попри всі життєві проблеми та спокуси залишилися людяними та совісними.

Навіть дивно мені трохи, що Василь Шкляр написав таку книгу. Я здивована, але в приємному сенсі цього слова. Я звикла, що письменник пише про війну, про боротьбу українського народу за свою свободу, про хоробрість, про вірність батьківщині тощо. "Тінь сови" - роман зовсім іншого стилю. Він розповідає про неймовірне кохання Катерини та Степана. Про їхнє знайомство, залицяння Степана, весілля. На весіллі вони побачили білу сову, а це погана прикмета. І от через роки ця погана прикмета нагадала про себе. Степан розуміє, що тяжко хворий. Як багато хто з нас (і я в тому числі) він не надає значення своїй хворобі, намагається забути про неї. І починає лікуватися тільки тоді, коли вже трішки пізно, але шанс все ще є. По суті, ця книга теж про боротьбу. Боротьбу з хворобою, про перевірку почуттів - чи залишиться Катерина відданою своєму чоловіку, чи не порушить весільну клятву "у здоров'ї, і в хворобі"? Також паралельно автор розповідає історію столичного кардіохірурга Муталіба та його дружини Ірини. У них сімейне життя складається не так, як у Степана з Катериною, у них у шлюбі немає такої злагоди. Але вони теж, по-своєму, борються за своє щастя. Дуже раджу цю книгу, якщо ви любите історії про справжнє кохання. Шкляр мене дійсно здивував цим романом, хай здивує і вас)

Минуло декілька днів після прочитання книги, а я ще досі не можу оговтатись від почуттів. На перший погляд, це звичайна історія двох люблячих людей і боротьби з підступною хворобою, яка багато років непомітно отруювала здоров'я. Але тут я скажу, що зовсім не про це. Історія швидше про життя, наші почуття і переживання, наші думки та емоції. Все що з нами відбулося в минулому, знаходить місце в нашій душі і назавжди оселяється там. Майстерність, з якою пише автор, перетворює звичайних людей, які зустрічаються кожного дня, на персонажів, які навіки залишаються в нашому серці: Катерина, яка готова все віддати тільки би бути поруч із коханим і не втратити його; Степен зі своїм яскравим внутрішнім світом і Щедриком, який живе в кожному з нас; Муталіб талановитий лікар, який теж має почуття і переживання; Ірина, що кохає свого чоловіка, але на заваді їхньому щастю стає мати Клавдія Іванівна; Надіра - маленьке сонечко між двома долями; Праліс - такий живий і міг би бути вічний, але вразливий. "Тінь сови" - це та книга, яка заставляє задуматись над своїм внутрішнім світом - душею. Однозначно рекомендую до прочитання, адже світ цієї книги - як класика з безліччю цитат, і знайти щось спільне з наступними творами цього автора дуже тяжко, адже вся, якась особлива, навіть, дитяча, доброго до героїв залишилася тут.