Обожнюю цю книжку. Дебют Нати Гриценко став ковтком свіжого повітря на загальному фоні укрфантастики. "Тінь на порозі" - це темне фентезі, з екзистенційними кризами, естетикою божевілля Філіпа Діка та архетипів Юнга. Мені видалося схожим на "Константина: Повелителя темряви". Хоча й по сюжету це досить "струнке" типове фентезі (обраний обдарований, проблеми в сім'ї, білі-чорні маги і т.д.), його робить саме стилістика, темна, наче смола. Головний герой має надприродні здібності, але після років психлікарень та цькування воліє їх приглушувати "таблетками". В якийсь момент про його обдарованість дізнаються інші, й за хлопцем починається полювання. На який бік перейде юнак, до темних чи білих? Непросто вирішити, коли сторони по факту не сильно відрізняються... Мені було в кайф читати діалоги - жива розмовна українська, з молодіжним сленгом та матюками. Герої геть різношерстні та жодного однозначного. Із психологічної точки зору взаємодія персонажів детально прописана, в усіх є логічна мотивація. Хтось переживає дитячі травми, хтось закриває гештальти чи впадає в екзистенційну кризу. Тут є нічний клуб з наркотою, багато курива та галюциногенів, стрілянина, зґвалтування та вбивства. Стилістика темного фентезі витримана на всі 100%. Що не сподобалося - трохи затягнутий початок. Герой уже загруз у переслідування по самі вуха, але довгі сторінок шістдесят не підозрює, чого за ним усі женуться ) Також трохи нудними видалися занурення Томаша (він же ГГ) у свої марення-галюцинації, відверто важко читати. Можливо, тому, що звик до більшої динаміки у фантастиці. Кому читати - шанувальникам темного фентезі та психологічної фантастики, читачам укрфентезі. Навіть не відкривати - моралістам. Чекаю на продовження, другу частину вже здали на редагування. Далі буде.