Київ. Весна. І війна. Полін приїздить з Парижа в пошуках втраченої колись частини себе. Та натомість знаходить свій дім в очах незнайомця і листі дерева.

Тім залишається сам у повному спогадів помешканні, та слідом за першою гостею воно все більше залюднюється раптовими рідними.

Франсуа шукає спосіб повернути найдорожче серед хаосу почуттів і тривог незбагненного для нього міста, де всі живуть на повну, неначе кожен день — останній.

Розчарувавшись в орієнтирах і колишніх цінностях, Женевʼєв виявляє, що можна просто бути собою.

Їм 37, 22, 17 та 44 — і вони такі різні, та раптом знаходять близькість одне в одному. Адже близькість буває різна…