Вся історія тримається на блазневі. Тіль - неймовірно колоритний персонаж, який на собі утримує все. Тут також багато історичних елементів є, які я особисто не люблю і взагалі подача історії не послідовна, але завдяки блазневі - все чудесно.

Тіль Уленшпігель - відомий персонаж західноєвропейського фольклору - гострий на язик блазень, акробат, танцюрист і перформер. Він мандрував від містечка до містечка і розважав простий люд, він не ліз за словом у кишеню. Письменник Даніель Кельман вирішив зробити його центральним персонажем свого історичного роману під назвою "Тіль". Побачив світ цей роман у 2018 році, а вже за два роки потрапив до шорт-ліста міжнародної Букерівської премії. Коли ця книга потрапила мені до рук, я не знала чого від неї очікувати. По прочитанню можу сказати, що книга була варта кожної витраченої на неї хвилини часу. Розділи роману оповідають події різних періодів Тридцятилітньої війни, яка захопила майже усю Західну Європу. Наведені вони радше в хаотичному порядку, тому попри те, що читала я доволі зосереджено, були моменти, які до самого завершення залишалися не зовсім зрозумілими. Але потерпіть до фіналу - автор вам усе пояснить. Ну, майже все. Люблю історичні романи, особливо ті, в яких ідеться про якісь визначні історичні події, які відбулися у світі, про які я знала дуже мало. Це було, крім того, що просто цікаво, ще й доволі інформативно.

Ця книга не зовсім виправдала мої очікування. Не знаю чому, але після прочитання рецензії мені здавалося, що тут має бути щось фентезійне (хоча б з елементами фентезі), пов'язане з німецькою міфологією, мабуть, це через те, що раніше я нічого не знала про Тіля Уленшпігеля, а може, тому що Уленшпігель співзвучний для мене з Румпельштільцхеном, не знаю. Та загалом історія виявилася досить цікавою, хоч оповідь від імені різних персонажів, яких спочатку було важко пов'язати між собою, трохи заплутувала. Постійно плутали й різкі часові переходи між подіями. Сподобалася середньовічна атмосфера історії, досить своєрідний, а тим і цікавий стиль автора. Яскравість показу абсурдності деяких персонажів і їхніх дій, схованих за показною серйозністю і важливістю, й у той же час далекоглядності і певної життєвої мудрості, що ховаються за маскою дурня, особливо мені імпонували. Ця історія однозначно варта, щоб із нею ознайомитися, хоча б для поповнення своїх знань з німецької культури.