Енн повертається до рідного міста лише на одне літо — відпочити, упорядкувати думки та навчитися дихати без минулого. Але зустріч із ним не просто руйнує її плани — вона зміщує всі орієнтири, які тримали її життя під контролем.

У минулому — він той, хто був у центрі її світу. А нині — хлопець, який оголює її вразливість і змушує знову відчувати те, що вона давно поховала. Алек неконтрольований і небезпечний. Він уміє ламати та водночас утримувати від падіння. Вона давно навчилася будувати дистанцію й зникати першою. Але з ним це не працює, бо він досі єдиний, хто «бачить її».

Почуття Алека — це крайнощі. Він ранить і повертається, знову й знову руйнуючи їх обох. Їхня близькість залишає сліди, що не стираються. Цього разу між ними не залишається безпечної відстані. Немає жодних меж.

Можливо, між ними просто залежність?