Є магічний реалізм, а ця книжка, як мені здається, написана в жанрі містичного реалізму. Усі події, навіть неймовірні та загадкові, як то поява незвичайної плями на обличчі чи спілкування через сни, сприймаються героями як цілком нормальні і природні. Але це не викликає супротиву і думок на зразок "Що за маячня?" навіть у читача з реалістичним науковим світоглядом. Бо все це сприймається як алегорія, як метафора. У книжці багато цікавих глибоких символів. За сюжетом я б виділила дві основні лінії - пошук головним героєм своєї дружини - пошук більше ментальний, ніж фізичний. І друга лінія - минуле, пов'язане із Другою світовою війною. Часто і несподівано виринають спогади про жахіття війни, про справжні звірства і жорстокість. У цьому контексті згадується і Україна - є один радянський офіцер, який наганяв жаху і в Маньчжурії і на території нашої країни. Дуже цікаво, як розрізнені факти і події до кінця довгої (справді довгої) книжки поєднуються. Не сказати, що вони набувають виразного логічного змісту, але, читаючи між рядків, можна робити свої висновки. Мені, наприклад, здалося, що автор таким чином натякав на те, що минуле впливає на нас більше, ніж ми думаємо, що ми можемо і не усвідомлювати, як колишні події на нас відобразилися, але вони точно залишають на нас слід. Тож, знати минуле треба, аби краще розуміти себе.