Книгу Артема Чапая я виграла у розіграші і не взялася б за її читання ще довго, якби не потреба виконати завдання в одному читацькому челенджі. Я ніколи не була великою фанаткою короткої прози, а тому запланувала собі читати по одному-два оповідання на день, але не так сталося, як гадалося: я прочитала усю збірку за два дні. Дуже важко писати відгуки на збірки оповідань, тому що якісь подобаються більше, якісь менше, інші - зовсім не заходять. Так було і з цією збіркою, але більшість оповідань таки знайшли відгук в моєму читацькому серці. Передусім, це були ті оповідання, у яких ішлося про мандрівки автора Україною, які він здійснював спочатку разом із дружиною, а потім уже сам. Мені, як людині, яка сама усе життя мандрує між Південним Сходом і Заходом України, ця тема дуже близька. Тому читати про те, які висновки автор робить про той чи інший регіон, про людей, про манеру спілкування, про гумор, про якісь інші особливості, - було для мене безцінно. Інші оповідання - це такі собі нариси з життя звичайних українців. Події яких є звичними, зрозумілими і часом навіть близькими. Хороша книга про Україну, обов'язково читатиму цього автора і надалі.

Начитавшись схвальних відгуків про книгу українського письменника, мандрівника Артема Чапая «THE UKRAINE», не могла пройти повз неї. Загалом, я не дуже люблю коротку прозу, тому і читаю її досить рідко. Про що з книга «THE UKRAINE»? Її непросто охарактеризувати. Тому як, вона не схожа на великий літературний роман, розділений на розділи, адже немає чіткої сюжетної лінії. І короткою прозою її не назвеш, тому як деякі оповідання об’єднані одними і тими ж персонажами. Це скоріше записки одного мандрівника, що подорожував Україною і описував усі події, що з ним відбувалися. Але головними у всіх розповідях є прості люди. Простий український народ зі своїми радостями і горем, проблемами та негараздами. І всі ці розповіді дуже реалістичні. А головне, що вони показують життя людей, таке як воно є. Враження після прочитання книги у мене неоднозначні. Цікава неспішна манера письма, прості сюжети, літературна мова. Але чогось мені таки не вистачило у цій книзі. І це та книга, яку я перечитувати не буду.

Збірка коротких оповідай «The Ukraine» авторства Артем Чапай вийшла в 2018 році в Видавництві 21. В описі ця книжка вказується художньою, хоча на мою думку вона дуже близька до репортажистики, подібної в стилі до Вітольда Шабловського, але є одна відмінність, котра і робить її художньою, це суміш реального і вигаданого, читач не знає чи читає реальний діалог, який трапився з автором під час подорожі Україною, чи вигаданий. Оповідання на різну тематику, але всіх їх об’єднує наявність норатора, і ще одного учасника це The Ukraine, адже різні люди, різні діалоги, але тема та сама. Цю книжку можна сприймати, як форму діалогу і примирення між різними частинами нашої країни, адже речей котрі нас об’єднують значно більше ніж тих котрі роз’єднують. В одному з оповідань, автор звертає увагу, що через три роки в місцях де він спілкувався з людьми, які йому допомагали, почали захоплювати міста, що він придивлявся на відео чи не має там тих людей, чому так швидко все змінилося? Ця книжка і є своєрідною формою пошуку цих відповідей, ніби протягнення руки для діалогу Особисто мені найбільше сподобалися оповідання «Перший» і «Мармелад», дуже цікаві, але в загальному збірка добротна, можливо не вистачило цілісності. Книжка зроблена добротно, папір якісний, шрифт хороший, безперечно варта уваги.