Цю дебютну книгу Метью Квіка вже встигли екранізувати. В українському прокаті ви могли бачити її з назвою "Мій хлопець - псих". А псих він тому, що завжди вірить у щасливі закінчення, у те, що й навіть через найчорнішу хмару може пробитись жменька промінців. А крім того, має добру кулю в голові. І трошки амнезії... Саме тому колись дорослий чоловік живе у батьків і ходить до лікаря, як на роботу. А ще багато тренується. Він же фізкультурник у минулому. Тому, якщо шукаєте щось легке з натяком на "перепиши своє життя від початку", то ось вона:) Та історія була б неповною без драматичного повернення пам’яті і грандіозного скандалу. І чорної хмари розчарування. Чи варто гнатись за привидом минулої любові, якщо та інша тут і зараз... Ви разом лежите на долівці і дивитесь на сніжок, який вперто робить з вас двох горизонтальних сніговиків. Що не кажіть, але тільки спільні заняття ідіотизмом роблять з вас справжню пару. А, може, так і краще? Може, хлопцю-психу потрібна така ж неврівноважено-депресивна дівчина як другий шанс на щастя? Може, справді, обом потрібно вірити у щасливі закінчення, щоб у стосунках все склалось?