«Короткі життя» — одна із найбільш емоційних книг саги The Sandman. У цій частині Ніл Ґейман відсуває масштабні космічні концепції на другий план і зосереджується на вразливості, відповідальності та ціні родинних зв’язків. У центрі сюжету — подорож Морфея разом із його сестрою Деліріум у пошуках зниклого Деструкції. Їхній шлях через звичайний світ і світ богів стає не лише пригодою, а й глибоким емоційним випробуванням. Деліріум тут постає не просто дивакуватою й хаотичною істотою, а персонажем із болем, ніжністю та щирою потребою в близькості. Саме через неї Морфей змушений бодай на мить вийти зі свого звичного образу холодного й відстороненого Владики Снів. У цій книзі багато говориться про втрати — миттєві й остаточні, про рішення, які неможливо скасувати, і про те, як навіть безсмертні не здатні уникнути наслідків власних дій. Фінал «Коротких життів» болісний, але водночас дуже чесний: він нагадує, що будь-яке життя, яким би коротким воно не було, залишає слід. Візуальний стиль коміксу чудово підкреслює настрій історії: яскравість Деліріум контрастуює із похмурою стриманістю Морфея, створюючи сильний емоційний ефект. Малюнок і текст тут працюють як єдине ціле, змушуючи не просто читати, а проживати кожну сцену. «Короткі життя» — це том, який болить, але саме тому запам’ятовується. Він показує The Sandman не як історію про сни й міфи, а як глибоку розповідь про любов, відповідальність і неминучість втрат.

Цікава частина серії. Свого роду роуд-сторі. На початку тому Схибленість вирішує знайти давно зниклого брата - Спустошення. Для цього їй потрібна допомога, тож вона пішла до своїх родичів. Снага і Страждання їй відмовили, натомість Сон погоджується, хоча і розглядає це лише як подорож заради подорожі, яка має відволікти його від власних проблем. Сьомий том один з небагатьох, де над малюнком працювала одна художниця, тож немає різкої зміни стилю від частини до частини. Тут доволі багато яскравих кольорів, що для цієї серії не надто характерно. Та і сюжет, попри те, що тут є криваві сцени, менш похмурий, ніж ми звикли. Сон та Схибленість нікому не протистоять, вони просто шукають брата. Схибленість вийшла просто чарівною, я дійсно відчувала до неї симпатію. Крім того, наприкінці історії згадали цікаву річ, про яку, я сподіваюсь, ми більше дізнаємось в одному з трьох останніх томів. Колись одного з Безмежних було знищено. Саме видання як завжди чудове. Палітурка, крейдований папір, якісний друк, чудовий переклад. Сподіваюсь, видавництво вийде з коми і додрукує тиражі першої та другої частин. Зараз на хвилі популярності серіалу цей цикл може здобути багато нових прихильників.