Перша частина книги йшла нууу дуже повільно: продиратися крізь склад автора не доводилося, він виявився досить легким, але неспішність оповідання, яка перекидала нас від одного незначного події до іншої, забрала в мене все бажання і завзяття прочитати книгу якомога швидше. Друга частина книги наповнена подіями вже не настільки меланхолічними. Описи життя двору змінилися гнітючою атмосферою очікування непоправного. Дві сестри. Дві красуні. Один король. Вроджена суперництво між сестрами межує з ненавистю, і все ж любов один до одного не дає їм перейти останню межу. Не знаю наскільки опису персонажів відповідають історичним зведеннями, але Анну я люто ненавиділа. І ні, не через її інтрижки з королем, поки її сестра народжувала йому сина. Чи не через те, що вона обійшла Марію. А просто тому, що Анна та людина, яку не цікавить нічого крім себе самої. На що вона здатна? Відібрати? Принизити? Вбити? Вона готова спуститися до брами пекла і назад, щоб добути Англії законного спадкоємця. Що обіцяє їй любов короля? Чи може взагалі людина така натури стати щасливим? Або честолюбство погубить її? Книга мені сподобалася, але я не впевнена, що візьмуся за твори автора найближчим часом. Занадто нудно мені було спостерігати за неспішною зміною настрою при дворі. Мені подавайте скандали, інтриги, розслідування.